головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2010   Число: #4(37)
пошук по сайту
Загальноінститутський методологічний семінар
Автор: Чирков Олег
науковий співробітник відділу української етнології НДІУ.
Загальноінститутський методологічний семінар

3 грудня 2010 р. в Національному науково-дослідному інституті українознавства відбулося засідання загальноінститутського методологічного семінару на тему «Новаційні тенденції в українознавстві».
На засіданні розглянуто питання, які не вичерпують широкого кола новаційних тенденцій у сучасному українознавстві, проте певним чином характеризують їх в різних сенсах: організації українознавчої науки і освіти; місця українознавства в інформаційному полі сучасної української і світової науки; розвитку історії, теорії й методології українознавства.
Про можливість зіставлення результатів антропології та генетики популяцій людини і застосування їх в українознавчих дослідженнях розповів науковий співробітник відділу української етнології О.Чирков. Українська антропологія має від початку її формування до сьогодні три найґрунтовніші наукові антропологічні праці про українців – Хв.Вовка (1916), В.Дяченка (1965), С.Сегеди (2001). У часи сталінізму тяглість, наступність, спадкоємність української антропологічної думки було перервано, а генетику оголошено  «лженаукой» (рос.). Вагомий внесок у формування пострадянської антропологічної українознавчої думки в Україні, у створення спадкоємного зв’язку між нею та українською нерадянською антропологічною думкою зробили працівники Інституту українознавства Київського університету імені Тараса Шевченка (на основі якого було створено Науково-дослідний інститут українознавства, що тепер має статус національного), зокрема: ініціатор відродження українознавчої науки і освіти в Україні та створення Інституту українознавства П.Кононенко, досвідчений професійний антрополог С.Сегеда (працював у 1990-х роках в Інституті українознавства), біолог і філософ В.Крисаченко.
У навчальному посібнику «Українознавство» (1994) П.Кононенко звернувся до нерадянської українознавчої антропологічної думки, залучив антропологічні знання, вміщені у щойно перевиданій в Україні «Енциклопедії Українознавства», наголосив на тому, що український етнос і фізично, і духовно, і психічно є феноменом абсолютно самодостатнім і од природи суверенним, а сформований на його основі народ є не частиною якоїсь суверенної цілості, а однією із самодостатніх світових націй.
Нині активно розвивається генетика популяцій людини, яка має для українства і українознавства велике значення. Це розширює предметне поле українознавства, збільшує джерельну базу, збагачує українознавчі знання, стимулює розвиток методології українознавства, його сучасної історії тощо. Сучасні генетичні дослідження українців та інших народів допомагають розв’язати складні українознавчі й слов’янознавчі проблеми. Наприклад, у давній дискусії про пріоритети українців, білорусів та росіян на «кровну» (генетичну, біологічну) спадкоємність з територіально-племінними групами слов’ян ранньофеодальної Руської землі незабаром можна буде поставити остаточну крапку.
Поєднання генетичного й антропологічного поглядів на Україну й українців дає змогу побачити Україну як об’єктивно існуючу біогеографічну реальність, утворену расово цілісною, відносно гомогенною українською етнічною популяцією в центрально-східній частині Європи серед широкого кола інших популяцій людини, що буде відображено в І т. фундаментальної праці «Україна і світове українство в системі українознавства. Українці у світовій цивілізації і культурі».
Існує можливість поєднання на українознавчому полі результатів генетики української етнічної популяції та археогенетики давньої української людності не лише з антропологічними знаннями про Україну і українців, але й з українознавчими знаннями в галузі історії української мови, археології України, історичної демографії, етнодемографії, історичної географії, етногеографії, етнології, етнографії, писемної історії, соціобіології, етносоціології тощо. Генетично-антропологічне вивчення України й українців заслуговує виділення окремого концентра в межах навчального курсу «Українознавство».
Про долучення журналу «Українознавство» до світової бази наукової періодики «SCOPUS» повідомив старший науковий співробітник відділу філософсько-психологічних проблем українознавства В.Терлецький. У повідомленні представлено: 1) загальну інформацію про світову базу наукової періодики «SCO...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet