Автор: Бондарук Леся молодший науковий співробітник відділу етнології НДІУ

Революційна хрестоматія української літератури

Як зазначив міністр освіти і науки України Станіслав Ніколаєнко, українська школа чекала на таку прекрасну книжку, яку із задоволенням використовуватимуть і науковець, і викладач, і вчитель, і студент, і обов'язково учень, заради якого вона й випускалася. І справді, хрестоматія вповні віддзеркалює картину української поезії, прози, драматургії XX століття.
Директор Науково-дослідного інституту українознавства МОН України академік Петро Кононенко розповів, що ідея створення хрестоматії виникла під час поїздок по Україні разом з академіком Євгеном Федоренком. Дослідники постійно стикалися з тим, що в школах не вистачає підручників, а ті, що є, часто «за змістом не є українознавчими, а часом навіть мають і антиукраїнський характер». Хрестоматію видано в рамках Спільного Українсько-Американського проекту за участю Шкільної Ради США (голова – Євген Федоренко), Міністерства освіти і науки України, Науково-дослідного інституту українознавства МОН України.
Упорядники хрестоматії П.П.Кононенко та Є.В.Федоренко вперше зламали радянський стереотип періодизації історії літератури, який базувався на історії КПРС та СРСР. Новизна хрестоматії, найперше, – у підборі матеріалу: з перших сторінок ви зустрінете і літературно-аналітичні, і художні тексти авторів, котрі визначилися ще в XIX або на початку XX століття: Б. Грінченка, О. Кобилянської, Лесі Українки. Аналізуючи і соціально-національний, і літературно-мистецький розвиток української словесності, директор Науково-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і науки України академік Петро Петрович Кононенко разом із відомим освітянином академіком УВАН та АПН Євгеном Васильовичем Федоренком мусили робити вибір в системі парадигм: традиція і наукова методологія; соціологічний чи культурно-естетичний підхід. Це означало: коли йти за традицією 30 – 80-х років, то література XX ст. мала починатися з 1917 року – часу революції і, не ставлячи питання: а якої революції?! – відсікати від творчої спадщини письменників XX століття величезний масив класичних надбань. «Але це – нелогічно і з формальної точки зору. Ще нелогічніше з наукової, – зазначає у передмові П.П.Кононенко. – Періодизація в методології – це концепція. Радянський принцип розпочинати літературу XX ст. з часу "революції" 1917 року був саме концепційним: тим самим нову якість літератури пов'язували, головним чином, з революційними змінами в розвитку... суспільства, при цьому: по-перше, ігноруючи реальні процеси в українській літературі; по-друге, не відповідаючи, яка революція мається на увазі: дійсно національно-визвольна в Україні, коли волею народу було відроджено свою державу – УНР, чи та, що спалахнула в Росії, але переродилася стосовно Української держави у контрреволюцію, грубо й аморально розтоптавши волю народу? Отже, свідомо тенденційно деформувалася історична правда. Не менш вульгарно деформувалася й правда літературно-мистецька: українська література не знала розпаду поколінь, а з тим – і конфронтації традицій та новизни: художня словесність на межі ХІХ – ХХ ст. сягла апогею і синтезу в особі вже визнаних корифеїв – І.Франка і Лесі Українки, М. Коцюбинського і В. Стефаника, їхніх соратників, а ті настійливо наголошували, що ведуть свій родовід від великого предтечі Тараса Шевченка та його однодумних попередників. Хрестоматія української літератури (художньої словесності) – це специфічний феномен, зумовлений особливими умовами розвитку протягом всього XX століття. Зокрема, тим, що українська література та естетична свідомість на межі ХІХ – ХХ ст. розвиваються особливо бурхливо і поширюються, як і український етнос, по всій планеті (нині щонайменше у 64 країнах світу)».
Новинкою в хрестоматії є й те, що, крім творів і загальних статей про письменників, тут вмішено критичні статті, причому іноді полярні за змістом та оцінкою. Видання має, до певної міри, традиційну структуру, однак виявляє й очевидні та закономірні відмінності: і в структурі, і в змісті, і, що дуже важливо, в методології. Насамперед – в методології: в основу хрестоматії закладено не впроваджуваний раніше владою вульгарно-соціологічний принцип підходу до літератури (з його постулатами класовості та комуністичної партійності), який зобов'язував бачити літературу передусім "ідеологічною надбудовою", засобом ілюстрації ...