головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2010   Число: #4(37)
пошук по сайту
Санскрит, бандура-кобза й Шевченків Перебендя
Автор: Наливайко Степан
сходознавець-індолог, заввідділом порівняльних досліджень НДІУ.
Санскрит, бандура-кобза й Шевченків Перебендя

«Перебендя» – вірш Тараса Шевченка, написаний орієнтовно 1839 р. в Петербурзі. Надрукований у першому виданні «Кобзаря» 1840 р., куди увійшло ще 7 творів, серед них «Катерина», «Думи мої, думи мої», «Тополя», «Іван Підкова», «Тарасова ніч». Позаяк у цій статті широко залучено індійський матеріал, то й щодо поеми «Катерина» відразу слід сказати, що під її враженням індійський письменник Дандапані Джеякантан (пише тамільською мовою), котрий побував в Україні й ознайомився із життям і творчістю Т. Шевченка, 1982 р. написав гостросоціальний роман «Сундара-кандам» («Прекрасна квітка») – про життя сучасної індійської жінки. У перекладі українською індолога-дравідолога Віталія Фурніки, автора ґрунтовного дослідження «Кобзар за Гімалаями» й популяризатора слова Великого Кобзаря в Індії, цей твір під назвою «Добром зігріте серце» спершу побачив світ на сторінках журналу «Всесвіт», а тоді вийшов і окремою книжкою (1984). Ще один індійський письменник, що пише мовою каннада, М.Віджаялакшмі за мотивами Шевченкової «Катерини» написав оповідання. А бенгальський письменник Монмотхо Рой став автором першої в Індії п’єси про Тараса Шевченка, яка звучала й по Всеіндійському радіо. Дандапані Джеякантан також переклав тамільською Шевченків «Заповіт».
У центрі твору «Перебендя» – образ народного співця-кобзаря, що має широкий пісенний репертуар для різних прошарків села й на різні випадки життя. Це пісні веселі й сумні, побутові й історичні. За свою натхненну творчість, яка людям «тугу розганяє», він користується загальною повагою і любов’ю. Аналізуючи вплив літературних джерел на створення образу Перебенді, Іван Франко відзначив, що його постать наскрізь реальна й водночас романтична, що Шевченко зумів «впливи ті щасливо перетопити в одну органічну і глибоко поетичну цілість».
Але й досі лишається загадковим саме ім’я Перебендя, його походження і значення переконливо не пояснені. Деяке світло проливає 4-томний Словник української мови Бориса Грінченка, який подає слова перебендя «балагур; вереда, вередун», перебендюха «вередунка», перебендювати «вередувати, капризувати», перебенда «жарти, ляси, теревені», з чого можна виснувати, що в народному уявленні перебендя сприймається як баляндрасник, балакун, теревенник. Однак зрозуміло, що це вже вторинні значення, що вони – так звана народна етимологія, яка незрозуміле слово пояснює першою-ліпшою зрозумілою і сучасною асоціацією. Точнісінько так, як давнє воїнське, шляхетське прізвище Мазепа зводиться до українського діалектного мазепа «мазун, вередун, плаксій». А тим часом воно має пряму індійську (Магіпа) й іранську (Мазепа) паралель, де означає «Оборонець-Захисник землі», тобто «Правитель, Князь», отже, й «Гетьман». Індоіран. магі-мазі тут означає «земля», дослівно «велика», а па – «воїн, охоронець, захисник», що сходить до індоєвропейської основи pa «захищати, охороняти, берегти». Тож у випадку з Іваном Мазепою має місце виняткова відповідність носія прізвища його високому статусу українського гетьмана і внутрішньому змістові, спрадавна закладеному в прізвищі – захищати, охороняти, берегти свою землю, свою країну, свій народ [1, 166–176].
Так і українське прізвище Баглай зводиться до діалектного баглай «ледар, тюхтій, нездара». Але й індійці мають прізвище Баґлай, і в них воно означає Журавний, Журавлишин. Його, зокрема, мав другий секретар у найпершому складі посольства Індії в незалежній Україні – Ґопал Баґлай, який не тільки вразив непідробним інтересом до України та її історії, а вже через півроку свого перебування в нашій країні вільно розмовляв українською мовою, що складалося враження, ніби він знав її і раніше. Він виходець із високого соціального стану, а індійці вкрай прискіпливо ставляться до вибору своїх імен і прізвищ й аж ніяк не могли мати імен чи прізвищ із значенням «ледар, тюхтій, нероба, нездара» [2, 177–186].
Та й ім’я його – Ґопал (санскр. Ґопала) рясно відбите в запорожців і сучасних українців у прізвищах Гупал, Гупало, Гупалов, Гупалюк, Гупаленко, назвах Гупали на Волині, Гупалівка й Гупалівщина на Дніпропетровщині, озеро Ґопло в Польщі, від якого утворено історичний етнонім ґопляни. Ґопал-Ґопала в індійців – одне з імен бога-пастуха і бога-воїна Крішни, який у «Велесовій кн...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet