головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2010   Число: #4(37)
пошук по сайту
Вивчення язичницьких вірувань прадавніх українців у контексті українознавства
Автор: Кухар Вікторія
старший лаборант відділу української етнології ННДІУ
Вивчення язичницьких вірувань прадавніх українців у контексті українознавства

Дослідження язичницьких вірувань прадавніх українців є досить проблемним, тому що уявлення про минуле нашого народу часто обмежені лише уривчастими відомостями, і водночас актуальним, адже в сучасній історіографії предметом дослідження все частіше стає духовний стан українського народу, його українознавче осмислення. Релігійні уявлення певного народу дослідники розглядають як відбиття світогляду та соціальної структури в даному культурному середовищі. У цьому плані все більшого значення набуває вивчення релігійних переконань, вірувань окремого індивіда, з його особливим сприйняттям світу, життя, смерті. Це відкриває перспективу глибшого осягнення місця духовної парадигми української нації в загальній родині індоєвропейських народів.
На початку ХХІ ст. зростає інтерес до вітчизняних стародавніх релігійних культів і традицій. І це не дивно, адже розвиток сучасної релігії та культури вимагає ґрунтовного вивчення першооснови української ментальності, яка складалася протягом тисячоліть. Як зазначив фундатор сучасного українознавства, доктор філологічних наук, професор, академік П. Кононенко, «…релігія – як сфера «душі», беззастережної віри, феномен, органічно пов’язаний з містичним сприйняттям і поясненням світу, буття і свідомості, навіть сутності людини» [13, 610].
Актуальність заявленої нами проблематики полягає в тому, що вона є малодослідженою і в спеціальних наукових працях комплексно не розглядалася. Разом із тим окремі її аспекти в різні часи привертали увагу вчених – представників різних гуманітарних дисциплін, у тому числі й учених-українознавців. Новизна дослідження – спроба по-новому систематизувати історичні типи уявлень прадавніх українців, звернувшись до першоджерел і відносно нових напрацювань у цій темі, адже багато дослідників української міфології здебільшого використовують матеріали з робіт ХІХ ст., які вже є досить застарілими, що в результаті робить їхні праці майже однаковими й узагальненими.
Об’єктом українознавчого аналізу є космологічні уявлення прадавніх українців, особливості їхнього язичницького світобачення; предметом дослідження – українське язичництво, тобто релігійні уявлення, вірування та обряди, які сформувалися в дохристиянську добу. Це дослідження реалізується в межах виконання науково-дослідної роботи, фінансованої з державного бюджету, «Україна і світове українство в системі українознавства. Українці у світовій цивілізації і культурі» (2010–2012 рр.). Мета дослідження  – показати світоглядні засади релігійних уявлень прадавніх українців. Завдання дослідження: охарактеризувати дохристиянські вірування давніх українців; розкрити зміст, форми та особливості релігійних уявлень слов’ян; дослідити найдавніші вірування українського етносу.
Наукове вивчення слов’янського, у тому числі й українського, язичництва започатковане представниками так званої «міфологічної школи» в середині ХІХ ст. В основу цього наукового напряму були покладені уявлення про те, що джерелом більшості фольклорних сюжетів – епічних пісень, казок, легенд і т. ін. – стали стародавні дохристиянські міфи-сказання. Яскравими представниками «міфологічної школи» були такі визначні історики, етнографи, філологи та мистецтвознавці, як І. Срезневський («Об обожании солнца у древних славян»), М. Костомаров («Слов’янська міфологія»), О. Афанасьєв («Поэтические воззрения славян на природу»). Вони провели кропітку роботу з виявлення, упорядкування та публікації писемних та етнографічних джерел, а також вивчення пережитків язичництва в сучасних народних обрядах, звичаях, сюжетах та образах народного фольклору.
Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. в Російській імперії велику популярність здобув такий філософський напрям, як позитивізм, який стверджував, що об’єктивні знання в будь-якій науці можуть бути отримані лише як результат систематичного об’єднання даних багатьох суміжних наук. Учені-позитивісти Є.В. Анічков («Весенняя обрядовая поэзия на Западе и у славян»), М. Гальковський («Борьба христианства с остатками язычества в Древней Руси») продовжили дослідження слов’янського язичництва в цілому й посмертних уявлень зокрема у двох головних напрямках – за рахунок збільшення фактологічної бази й виникнення но...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet