головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2010   Число: #4(37)
пошук по сайту
До проблеми співвідношення соціального та етнічного в наукових студіях ментальності українців: історіографічний аналіз
Автор: Якиминська Любов
кандидат історичних наук, старший викладач Первомайського інституту ОНУ імені І.І. Мечникова
До проблеми співвідношення соціального та етнічного в наукових студіях ментальності українців: історіографічний аналіз

Історіографічний аналіз ментальності українського селянства
Аналіз та осмислення особливостей менталітету українського народу є важливим й актуальним завданням сьогодення. На значущості подібних досліджень наголошує дослідник П. Кононенко, виводячи менталітет як один із основних концентрів наукових студій українознавства [16]. Окреслення етнопсихологічного портрета українців необхідне для формування української національної ідеї. Ю. Фігурний стверджує, що «українському етносу, щоб не розчинитися (не асимілюватися) в середовищі інших народів, треба зберігати і посилювати позитивні ментальні якості і позбутися по можливості негативних – цим самим ми забезпечимо собі поступальний розвиток і місце серед інших людських спільнот» [44].
Різні аспекти ментальності етносу розробляються в рамках етнопсихології, історії, етнології, психології, українознавства, філософії, культурології. Міждисциплінарний характер окресленої проблематики, з одного боку, сприяє детальному та різнобічному її осмисленню, а з іншого – ускладнює системне осмислення наукових здобутків. У зв’язку з цим видається доцільним провести комплексний історіографічний аналіз одного з важливих напрямків ментальних досліджень, а саме співвідношення етнічного та соціального в системі психосвідомісних характеристик українців.
Ментальність етносу є складним соціопсихічним утворенням, на формування й подальше функціонування якого впливають чимало різноманітних чинників. Неодноразово наголошувалося на прямій залежності формування ментальних настанов від способу життя етносу, особливостей його життєдіяльності [20]. Вони ніколи не проявляються в чистому вигляді, оскільки носіями ментальності є окремі індивіди – представники не лише конкретного етносу, а й певних соціальних груп зі своїми специфічними способами сприйняття світу і взаємодії з ним. Так, для кожної соціальної групи буде характерним певний набір ментальних характеристик, пов’язаний із заповненням конкретної соціальної ніші.
У рамках етнопсихологічних студій актуальною проблематикою є співвідношення культури й соціального устрою. Так, сучасний етнолог Л. Карп’юк твердить, що «виокремлення сталих і змінних характеристик менталітету… ґрунтується на системному та структурно-генетичному підходах до вивчення психічної єдності життя етноспільноти і, зокрема, вимагає вивчення двох принципово різних рівнів колективного психічного – глибинно-архетипного, який, власне, і пов’язаний з етнічними змістами, і створеного під його впливом соціально-організаційного рівня, що є полем громадсько-політичної і правової взаємодії» [14, 49].
Елементи світогляду, що мають соціальну основу, набувають конкретно-історичної форми вияву, проявляючись у межах ментальності етнічної спільноти. Таким чином, етнічні риси ментальності виступають як основа, на ґрунті якої проявляються історична та соціальна специфіки світогляду етнофора.
Етнокультурні дослідження українського народу донедавна зосереджувалися переважно на селянській верстві.
Унаслідок становлення досить сталого стереотипу про «українську селянську націю», витоки якого містяться в науковому доробку вчених М. Костомарова, М. Драгоманова, В. Антоновича, М. Грушевського [41, 231], селянство довгий час вважалося основним носієм української традиційної культури, «чи не єдиною соціальною базою для модерного українського національного відродження» [26, 48]. Ще однією верствою, яка протягом певного історичного періоду була носієм української етнічності, прийнято виділяти козацтво. Міське населення розглядалося як переважно неукраїнське. Видатний учений-громадівець М. Драгоманов зазначав, що «…велика доля попівства й частина міщанства, приладжуючись до чужого начальства, поверталась у нас в людей зовсім чужих мужикам нашим, в поляків, а далі, коли подніпрянська Україна з половини ХVІІ ст. перейшла по волі й неволі під Московське царство – в московітів. Міста ж наші за поміччю чужого начальства населялись більше жидами» [12, 278]. Це призвело до того, що «…наші українці зосталися майже тільки селяни й городяни-чорнороби» [12, 278].
Таким чином, під впливом ідей народництва дослідження ментального типу соціальних верств...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet