Роки | Числа | |||
2013 | 1(46) | 2(47) | 4(48) | |
2012 | 1(42) | 2(43) | 3(44) | 4(45) |
2011 | 1(38) | 2(39) | 3(40) | 4(41) |
2010 | 1(34) | 2(35) | 3(36) | 4(37) |
2009 | 1(30) | 2(31) | 3(32) | 4(33) |
2008 | 1(26) | 2(27) | 3(28) | 4(29) |
2007 | 1(22) | 2(23) | 3(24) | 4(25) |
2006 | 1(18) | 2(19) | 3(20) | 4(21) |
2005 | 1(14) | 2(15) | 3(16) | 4(17) |
2004 | 2(11) | 4(13) | ||
2003 | 1(6) | 3(8) | 4(9) | |
2002 | 2(3) | 3(4) | 4(5) | |
2001 | 1(1) |
Священні прадідів могили, хати і храми сохрани
Автор: Пасемко Іван член Міжнародної науково-координаційної ради з проблем українознавства. |
Священні прадідів могили, хати і храми сохрани
Тоді, коли вся зала Українського дому одностайно виструнчилася у момент виконання Державного гімну України на честь III Конгресу Світової федерації українських лемківських об’єднань (СФУЛО), мені було прикро згадувати ті житейські віхи, коли доля вперше звела мене з представниками тієї найзахіднішої гілки таки великого українського етносу! Кажу великого, бо поглинали і поглинають нас і на Заході, і на Півночі, і на Сході, але ми все одно залишаємось великим європейським етносом. Українські географи ще у минулому столітті підрахували, що український етнос із цих територій, які він цивілізував чи обжив як автохтон, територій, котрі зазначив на своїй карті великий чеський археолог, етнограф та історик-славіст Любор Нідерле (1865-1944) ще у минулому столітті, то з тих споконвічних українських територій упродовж XX ст. Україна втратила у межах 400 000 квадратних кілометрів, що становить майже територію такої європейської країни як Швеція.
А прикро було чи, доречніше мовити, сумно, бо згадались повоєнні літа минулого XX століття, коли до мого півторатисячолітнього прикарпатського Доброгостова (одного з найпівнічніших форпостів Візантійської імперії часів імператора Юстиніана І) несподівано прибуло декілька українських лемківських родин, і вони на Різдвяні свята 1948 р., самі проживаючи у злиднях після тих мандрів, запросили нас, сільських дівчаток і хлопчаків, на коляду. Вони ж бо опинилися фактично хоча й на українській землі, але таки на чужині для них. Кілька десятків поколінь того лемківського та українського люду прожило майже 1000 літ у Надсянні, Підляшші, Холмщині та на Лемковині, в тих горах, що згодом виходець із тих країв, знаний український письменник Дмитро Бедзик назве їх «украденими горами», а покоління прибульців до мого села мало починати нову еру в історії лемків, тому ті «емігранти» намагались шукати якихось «стиків» з місцевим людом, то саме починали з нас, тоді ще зовсім юних... Спогади ринули далі, і я опинявся в саду університетського гуртожитку по вулиці Коперніка у Львові, де ми у спекотні серпневі дні 1952 р. гризли науку, інтенсивно готуючись до чергового вступного іспиту. Зі мною щодня так само наполегливо працювали Василь Хомик, Микола Прокоп'юк, Володимир Касюрак, Богдан Огар, і перший із них Василь, коли випадала маленька пауза відпочинку, розповідав про свої зелені гори, про свою дорогу Лемко-вину, про яку він уже згодом так хвилююче віршуватиме:
0 сохрани нас, Боже милий,
Од огня, мору і війни,
Священні прадідів могили,
Хати і храми сохрани.
І дай зело нам на спожиток,
А всі хвороби одверни,
І душі наших милих діток
Од злої скверни сохрани...
Тебе благаєм кожну днину:
Порви загради з днів війни,
Верни нас в рідну Лемківщину
І самобутність сохрани!
Не вимагаючи якогось реваншу, так тужливо благатиме співець гірської Лемковини у своїй «Лемківській молитві»(Видавництво «Край», Львів - 1993 р.), збірочці поезій, що вийде за допомоги п. Михайла Дзвінки (США) та п. Івана Красовського і п. Дмитра Солинки (Україна) в часи Української Незалежності. То вже у кількох рядках отих благань до Всевишнього вернути лемків у Лемковину, у той край самобутньої гілки українського народу, що дав світові великого географа і демографа Володимира Кубійовича, геніального самобутнього поета Богдана-Ігоря Антонича, непересічних письменників Дмитра Бедзиката Юрія Бедзика, оригінального художника Никифора з Криниці, знаного фізика та президента Української Вільної Академії Наук у США Олексу Біланюка. Я вслухався в урочисті звуки нашого гімну і думав про те, що в цій залі мав би стояти один із найпатріотичніших лемків XX-XXI століть Василь Хомик (справжнє прізвище Василь Тирпак), але йому не судилося дожити до цієї події якихось два місяці. Велика рукописна спадщина Василя Хомика - записи лемківських народних пісень, легенд, переказів, що часто друкувалися на сторінках «Нашого Слова» (Варшава), в Українських календарях (Варшава) і досі лежать золотим капіталом в архівах автора не упорядкована, чекаючи, не відомо скільки, на свого поціновувала та видавця...»
Тож 18-19 травня 2002 р. в Києві проходив III Конгрес СФУЛО, в якому взяли участь посланці з Польщі, Словаччини, США, Канади, Югославії, Хорватії і, звичайно, України. Учасник...
Звернутися до повного тексту статті | Звернутися до версії для друку
Скачати файл в форматі PDF