головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Гнів Чорногори
Автор: Зеленчук Іван
Кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник Філії "Гуцульщина" НДІУ (смт. Верховина).
Гнів Чорногори

Під час проведення пошуково-дослідницької українознавчої експедиції на Гуцульщині ми кілька разів зустрілися із старожилом села Криворівня (присілок Березово) Білоголовим Дмитром Іллічем, котрий народився 1924 р. і тривалий час жив у далекому підчорногірському селі Бистрець (присілок Сегельба). Його батько Матаржук Ілько і мати Білоголова  Настуня зимою 1947 р. були виселені і померли в Сибіру в Хабаровському краї. Дмитро Білоголовий чудом врятувався від висилки в Сибір, але під час облави у Бистриці був арештований  НКВС і 16 місяців відсидів у Коломийській тюрмі. Тривалий час прицював у лісовому і сільському господарстві краю. Зараз 87-річний Дмитро Білоголовий живе зі своєю дружиною Євдокією з родини Максим’юків у Криворівні.  Він залишився єдиним живим свідком важливої  історичної події часів Другої світової війни на території Гуцульщини: катастрофічного відступу групи німецьких військ через Чорногірський хребет взимку 1944 року. Далі наводимо запис спогадів цього мудрого гуцула як живого учасника тих далеких подій. Запис зроблено гуцульською говіркою. Для правильної письмової передачі автентичного звучання гуцульської говірки респондента ми використовуємо літеру «ы» російського алфавіту. 

Про войну з німцями я добре знаю, бо єк она зачєласи то міні було 17 років. Ви просли мене розказати про выдступ німців із Жєб’я і перехід їх через Чорногору в 1944 році. Міні тогди було 20 років і мене разом із иншими чоловіками з Бистриця німці забрали нести поклажу через Чорногору. В моєму життю то було дуже складне випробування. Мене тогди Бог уратував выд видимої смерті. Я вам розкажу то, шо памнітаю, бо то вже давно було.
Під кінец зими 1944 року німецкі солдати выдступали через наш Жєбивский район на Закарпаті. Воєнні колони німців машинами, мотоциклями, кіньми і піхотов відступали через наші терени: Жєб’ї, Їльцу, Кривопылский перевал, Ворохту, Єблунецкий перевал, Єсінє і Рахів.  Одна велика група із кількасот німців хотіла перейти з Їльців, через Кривополе, Ворохту, Єблунів, а дальше – за Гору, на Закарпаті. Але наші партизани з УПА у Кривци, у вузькім місци мыжи скалами, дорогу сильно зарубали тай засіли на них. Німці надїхали машинами, мотоциклями тай кіньми до Кривця й там був великий бый. Нашу засаду в Кривци німці ни змогли перейти. Тогди они вернулиси назад з Кривополя на Їльцю, а видтів подалиси через Красник і Довгі Толоки до нас – у Бистрец. В той чєс у Бистрици на заставі ші стоєли німці-пограничники. І війшло так, шо німецкі пограничники із Бистрецкої застави першими видступали і освобожєли місце тим німецким войскам, що прийшли із Жєб’я. Коли они вибралиси із застави, то на їх місце наїхало шє бирше видступаючих німців. Тогди у наше село наїхало дуже багато прибулих німців. Раптом прийшов такий розказ, шо німецкі пограничники забирают собі на помыч всіх чоловіків з Бистриця, хто мав свої коні. У котрих газдий коні були, то всіх забрали. Ми своїх коний ни мали і мене ни мали забирати. Німці прийшли до нашого сусіда Юрка Шинкарука, бо вин мав свої коні. Але вин був вже старий тай не мыг ити з конями. Вын сказав німцям на мене, шо я молодий і можу пыдти, а вин старий тай ни годен перейти через Чорногору. Тогди німці заставили мене узєти у него коня, тай зыйти з конем на Бистрецку заставу. Коли я прийшов на заставу, то там було дуже багато німецкого войска. Они саме тогди у кітлах горівку переварювали. Міні дали трохи фуражу для коня тай підісєтькільовий мішок муки вишшого сорту нести на коні, а у рупцак дали нести на плечох друкарску машинку. Ни знаю, на шо їм та друкарня здаласи… Тогди из Дзимброні забрали Кленца з кіньми. Кленцо родом був из Їворова, але служив у газдий Макіюків. Забрали тоже Данилюччіного з Руского, шо мав пару коний. Німці на мус забрали з Бистриця собі на допомогу багатьох чоловіків, аби нести їм поклажу своїми кіньми через Чорногору. Витак, через великі зими, всіх старших чоловіків з Ґаджіни німці відпустили з кіньми тхаті. Так, шо лиш ми троє пишли в постолах, заметенеми плаями через Чорногору, з тими німцями-пограничниками, шо були у Бистрици на заставі. Мне з Сегельби, Кленца з Дзимброні тай Данилюччіного з Руского німці займили аж за Чорногору. Из нас трьох, лиш я один ші жию. Моїх товаришів – Кле...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet