головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2012   Число: #2(43)
пошук по сайту
Семантичні альтерації концепту «наука»
Автор: Терлецький Віталій
науковий співробітник відділу філософських і етнопсихологічних проблем українознавства ННДІУВІ
Семантичні альтерації концепту «наука»

…epeì caì tà gnôrima olígois gnôrimá estin…
Aristotelis (…адже і відоме є відомим не багатьом… (Арістотель).)

Наука стала ледь не визначальним чинником життя сучасної людини. Таке твердження стосується, можливо, не самої науки в її «чистому вигляді», а передусім застосування результатів наукових досліджень, відкриттів і революцій у сферах техніки і технології, які визначили і кардинально змінили життя людства принаймні за останніх триста років. Хоча ще кілька десятиліть тому вплив комп’ютерних технологій не був таким глобальним.
Звісно, виникнення і розвиток науки, її структура, класифікація, інституціональна особливість і соціальна значущість були і залишаються предметом спеціальних досліджень в рамцях різних «наук», зокрема історії (історія науки), філософії (філософія науки), соціології (соціологія знання і соціологія науки), і навіть у межах таких міждисциплінарних досліджень, як наукознавство і наукометрія. Втім у більшості вітчизняних (радянських і пострадянських) досліджень українське (російське) позначення «наука» цілком тотожні тому, що мають на увазі, скажімо, носії англійської мови, коли йдеться про «Science», або німецької мови, коли мається на увазі «Wissenschaft». У цьому легко переконатися, звернувшись, наприклад, до англомовної версії назви «Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України», у якій слово «наука» точно відбито через «science».
Фокусом нашого дослідження виступає семантика українського слова «наука», яке спершу слід висвітлити в етимологічному плані, далі спробувати показати, наскільки це поняття корелює з відповідниками в інших мовах, зрештою, відзначити питомі своєрідності цього поняття на тлі деяких мов Європи, де віддавна і здійснювалася сама наука.
Етимологія слова «наука». Більшість авторитетних етимологічних словників пропонують загалом майже схожу етимологію слова «наука», причому різниця між східнослов’янськими мовами не має жодного значення [2, 50; 5, 49; 6, 179–180; 8, 253–254; 10, 195–197].
Це слово виникло зі старослов’янського (староукраїнського) іменника «наукъ» та означало «навичок», «учення», «навчання», «напучення» і в результаті дало «знання». Так само і дієслово «*наукъти» мало значення «напучувати», «наставляти», «научати», тобто «передавати кому-н. вміння і знання». Мовознавці пояснюють це дієслово «*наукъти» як видозміну праслов’янського «*ouk-ei-ti», яке у свою чергу походить із індоєвропейського кореня «*ouk», який означає «звичку», «досвід». Це значення по-своєму збереглося у відповідних словах болгарської, сербо-хорватської і литовської мов. Головний семантичний момент у даному дієслові – це «звикати», точніше, «призвичаювати» з примусовим відтінком.
Внаслідок фонетичних видозмін із індоєвропейського кореня «*ouk» виникло спільнослов’янське дієслово «*učiti», тобто «вчити». Такі модифікації цього кореня у слов’янських мовах дали в результаті чотири звукових варіанти кореня: «ук», «уч», «ык», «ыч/выч».
Корінь «ук» міститься в слові «наука», а утворився він через зміну дифтонга «ou» в «ū» («у»). Варто зауважити, що у старослов’янській мові був іменник «укъ» зі значенням «учення», «наставляння». Саме з нього походить прикметник «неукыи»/«укыи», він дав життя досі уживаному слову «неук» і звідси ж веде свій родовід прикметник «науковий».
Із кореня «ук» шляхом видозміни «к» в «ч» виник корінь «уч», який  міститься в багатьох українських словах, зокрема «учити», «научати», «учитель», а також у російському прикметнику «научный» (що з’явився у 1-й половині XIX ст.) й іменнику «неуч» у значенні «неосвічена людина» (кінець XVIII ст.).
Унаслідок же видозміни довгого «ū» в «ы» утворився корінь «ык», що трапляється в такому російському слові, як «обыкновенный» (із «обыкнуть», «обыкать» – «звикнути»). У XVIII ст. побутувало слово «обыкновение» у значенні «звичка», «заведення»; завдяки призвуку «в» на початку цей корінь вживався у старослов’янських дієсловах «выкнути», «выкати» – «звикати», «вчитися». Завдяки префіксу «при» це ж дієслово трапляється в сучасній російській мові у словах «привыкать», «привычка». У старослов’янській мові було дієслово «навыкнути» – «взнати», «навчитися», а...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet