головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2012   Число: #2(43)
пошук по сайту
Голодомор 1932–1933 років: історіографія питання
Автор: Слободян Лілія
аспірантка ННДІУВІ
Голодомор 1932–1933 років: історіографія питання


Новітнє українознавство розглядає голодомор 1932–1933 років як безпрецедентний жахливий злочин сталінської тоталітарної системи, спрямований проти українського народу, який за своїми масштабами набув характеру національної катастрофи, наслідки якої відчутні й досі. Хоч цій трагедії присвячено багато наукових праць, все ж залишається чимало «білих», а точніше, «чорних» плям і розбіжностей в її оцінках, недостатньо осмислені її історичні уроки, особливо з погляду українознавства як цілісної системи інтегративних знань. Незважаючи на те, що Верховна Рада України в 2006 р. законодавчо визнала Голодомор 1932–1933 років актом геноциду українського народу, встановлено День національної пам’яті загиблих від голоду, чимало політиків, громадських діячів та дослідників не визнають голодомор геноцидом, ігнорують масштаби штучної голодної смерті мільйонів співвітчизників, суцільне руйнування соціальних, економічних, психологічних, духовних, ментальних, культурних основ українського народу, зміну його етнічної самобутності.  Очевидно, було б правильним  підтримати законопроект щодо внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України, як це пропонував у 2007 р.  В.Ющенко, про кримінальну відповідальність осіб, які заперечують геноцид [1].
Актуальність пропонованої статті зумовлена необхідністю підбити певні підсумки у дослідженні голодомору, виявити не тільки здобутки, але й наявні прогалини, особливо в контексті українознавчого підходу до нього як суспільної, демографічної, моральної, психологічної катастрофи. З плином часу відходять у небуття очевидці трагічних подій, але не згасає народна пам’ять про найжахливіший злочин людиноненависницького режиму. Вивчення трагічних сторінок минулого необхідне заради майбутнього, адже безпам’ятство породжує бездуховність, спотворює історію, нищить традиції, соціокультурну самобутність народу.
Мета статті полягає у комплексному та системному розгляді новітнього історіографічного процесу дослідження голодомору 1932–1933 років як геноциду українського народу, аналізі надбань сучасного українознавства, у виявленні недостатньо з’ясованих аспектів проблеми.
Дослідженням історіографії голодомору 1932–1933 років займалися А.Серпутько [2], К.Назарова [3], також це питання розкрито у праці «Современная российско-украинская историография голода 1932–1933 гг. в СССР» [4] за науковою редакцією В.Кондрашина. Цими авторами було зібрано та проаналізовано велику кількість літератури, присвячену різним аспектам зазначеної проблеми.
В історіографічному процесі дослідження голодомору 1932–1933 років простежуються два потоки: зарубіжний, у тому числі діаспорний, і вітчизняний (радянський та пострадянський).
Домінуючу роль в історіографії голодомору 1932–1933 років тривалий час, починаючи з перших повідомлень у західній пресі 1932 р. про трагедію в Україні, відігравав її зарубіжний потік, який представлений працями іноземних авторів та вченими української діаспори. Зазначимо, що перші повідомлення про голод, його масштаби і характер були суперечливими. Одні розповідали про страшний нечуваний голод на багатих і родючих українських землях, інші – про те, що ніякого голоду немає. Зокрема, В.Дюранті був одним із перших журналістів на Заході, хто заперечував голодомор, подаючи репортажі з вихвалянням політики Сталіна і запереченням голоду в Україні. Навіть відомі англійські письменники того часу Б.Шоу та Г.Уельс, відвідавши Радянський Союз у 1934 р., не побачили голоду. Тепер уже відомо, що сталінський режим ініційовував поїздки в СРСР відомих на Заході політичних та культурних діячів, дезінформував їх і переконував, що голодомор – «видумка імперіалістів». Їм дозоляли відвідувати тільки окремі місця, показували «щасливих людей і повні магазини продуктів». Так, колишній прем’єр-міністр Франції Е.Еріо, відвідавши на запрошення Сталіна Україну у серпні–вересні 1933 р., порівняв її з «садом, який розквітнув». А все тому, що за день до його візиту всіх голодуючих, жебраків, безхатченків було прибрано з вулиць. Вітрини місцевих магазинів заповнили продуктами, хоча купувати їх дозволили лише «надійним» особам [5].
Однак багато журналістів відвідували Україну, таємно збирали інформаці...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet