головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2012   Число: #2(43)
пошук по сайту
Народні ремесла українців середньої наддніпрянщини в кінці ХІХ – першій половині ХХ століття
Автор: Семенова Оксана
аспірантка ННДІУВІ
Народні ремесла українців середньої наддніпрянщини в кінці ХІХ – першій половині ХХ століття

Народні ремесла та промисли – це важливі форми господарювання, розраховані, у першу чергу, на задоволення власних, місцевих потреб.
Українські ремісники та кустарі виявляли величезні творчі здібності, надаючи своїм речам художньої виразності, вишуканості форми, своєрідної стилістики. Культура українських майстрів відзначалася в цілому високим рівнем технічного й художнього виконання [2, 289].
На кінець ХІХ – початок ХХ ст. обробка дерева у вигляді теслярства, столярства, бондарства, стельмаства, гребінництва, плетіння, ложкарства досягла апогею свого розвитку, в той же час з 2-ої половини ХІХ ст. окремі види народних ремесел і промислів на Україні починають занепадати, не витримуючи конкуренції зі зростаючою промисловістю [1, 55]. Це є одним із чинників, який зумовив актуальність дослідження питання розвитку народних ремесел українців Середньої Наддніпрянщини в кінці ХІХ – 1-ій половині ХХ ст.
Середня Наддніпрянщина завжди відігравала провідну роль у політичному і культурному житті України. Народні ремесла становили важливий напрямок господарської діяльності населення Подніпров’я. Вони забезпечували виготовлення одягу, побутових предметів, прикрас, зброї, знарядь праці, будівництво споруд тощо, а також обробку цілого ряду харчових продуктів. Саме це значною мірою визначало загальний рівень розвитку економіки, впливаючи на соціальні, політичні та культурні процеси в суспільстві.
Про розвиток народних ремесел ми дізнаємося з багатьох джерел [4–39, 41, 42].    
Для вивчення народного життя у 1848 р. була створена етнографічна програма Імператорського Російського Географічного Товариства, яка включала в себе 6 розділів (про зовнішність, про мову, про домашній побут, про особливості громадського побуту, про розумові та моральні здібності та освіту, про народні перекази та пам’ятки) і була розіслана в усі куточки Російської імперії. Програма викликала великий наплив етнографічних матеріалів (у 1875 р. товариство отримало 700 рукописів, у 1852 р. – 1200 рукописів).
Програма спонукала не лише сільських мешканців, поміщиків та представників сільської інтелігенції описувати народне життя та збирати етнографічний матеріал, а й редакції офіційних місцевих газет, що виходили в усіх губернських центрах під назвою «Губернские ведомости».
Засновані незабаром після цього в усіх губернських містах статистичні комітети також  виявляли значний інтерес до етнографічних описів і розміщували їх у своїх «Трудах», «Сборниках», «Календарях» [4, 12–13], наприклад, у книзі 1 «Записок Черниговского губернского статистического комитета» (1866 р.) надруковані статті  Г. Пригаровського «Описание с. Меленска (Стародубского уезда)», І. Танського «Село Локотки (Глуховского уезда)».
Активну діяльність губернських земств демонструють видання Полтавського, Подільського, Чернігівського, Київського земств зі статистичними даними щодо кількості майстрів та осередків, відомостями про організацію праці, соціально-побутові умови роботи кустарів, прибутки, зв’язок із сільським господарством, сировину, технологію, асортимент продукції, зі згадками про деяких майстрів і в окремих випадках з намаганням охарактеризувати художні особливості виробів [3, 8; 5]. З’являються дослідження, присвячені  кустарним промислам деяких повітів [6] та осередків [7]. 
Згадки про окремих майстрів знаходимо в публікаціях, присвячених кустарним виставкам [8].
У 1872 р. Департамент торгівлі та мануфактур при Міністерстві фінансів Росії створив комісію з вивчення кустарних промислів. З 1879 р. по 1888 р. Комісія опублікувала 16 томів під загальною назвою «Труды комиссии по исследованию кустарной промышленности в России». Крім цього, в 1913 р. у Петербурзі були опубліковані 4 томи з ілюстраціями «Кустарная промышленность. Разные промыслы», а в 1892 – 1912 рр.  вийшли  друком «Отчеты и исследования по кустарной промышленности России» [4, 16].
В «Очерках Киевской губернии. І. Город Васильков» (1882 р.) називаються ремісничі професії, що побутують на той час у місті Василькові: чоботарі, шевці, ковалі, гончарі, столярі, ситники, шорники, муляри, мідники, золотих справ майстри, бондар...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet