Роки | Числа | |||
2013 | 1(46) | 2(47) | 4(48) | |
2012 | 1(42) | 2(43) | 3(44) | 4(45) |
2011 | 1(38) | 2(39) | 3(40) | 4(41) |
2010 | 1(34) | 2(35) | 3(36) | 4(37) |
2009 | 1(30) | 2(31) | 3(32) | 4(33) |
2008 | 1(26) | 2(27) | 3(28) | 4(29) |
2007 | 1(22) | 2(23) | 3(24) | 4(25) |
2006 | 1(18) | 2(19) | 3(20) | 4(21) |
2005 | 1(14) | 2(15) | 3(16) | 4(17) |
2004 | 2(11) | 4(13) | ||
2003 | 1(6) | 3(8) | 4(9) | |
2002 | 2(3) | 3(4) | 4(5) | |
2001 | 1(1) |
«Язичництво» чи «архаїчне православ’я»?
Автор: Творун Світлана кандидат історичних наук, доцент, завідувач кафедри загальнонаукових гуманітарних дисциплін Вінницького інституту економіки Тернопільського національного економічного університету |
«Язичництво» чи «архаїчне православ’я»?
Одним зі слабких місць сучасної історичної науки є висвітлення давньої дохристиянської релігії наших предків. Прикрий факт, але пересічні українці зі своїми давніми божествами та міфологією ознайомлені гірше, ніж з віруваннями та божествами стародавніх греків, римлян чи єгиптян. Незважаючи на досить розпливчаті й непевні знання, у більшості з них сформовано негативне ставлення до давніх вірувань українців і побутує переконання, що вони знаходилися на дуже низькому рівні, включали дикунські обряди і людські жертвоприношення.
Такі судження не підтверджуються достовірними історичними даними, але, на жаль, потрапляють до навчальних та науково-популярних видань і шкодять формуванню національної самосвідомості нашого народу. Примусивши соромитись своїх традицій, батьківської віри, звичаїв, ми губимо у підростаючого покоління національну гордість, самодостатність, вкорінюємо відчуття меншовартості.
Дослідженнями дохристиянських вірувань давніх українців, а також слов’янських та протослов’янських племен займалося багато вітчизняних і зарубіжних археологів, істориків, етнологів, фольклористів – наших сучасників і авторів минулих століть. Можна виділити праці І.Огієнка (Митрополит Іларіон), Б.Рибакова, М.Костомарова, В.Гнатюка, І.Нечуя-Левицького, В.Войтовича, В.Даля, Е.Аничкова, А.Афанасьєва, С.Токарева, Л.Нидерле, М.Гимбутас та ін.
Проте вчені і досі не дійшли єдиного висновку щодо власної назви релігії наших предків, цілісної картини пантеону головних божеств, різняться погляди щодо їх функцій, назв та ієрархії.
Метою даної статті є висвітлення окремих фактів, що стосуються дохристиянських вірувань наших предків; аналіз підходів до з’ясування поняття головного божества та назви давньої релігії українського народу; обговорення суперечливих висновків окремих навчальних видань щодо людських жертвоприношень та дикунських обрядів; залучення до обговорення проблеми широкого загалу науковців з метою повернення історичної правди про автентичну релігію українського етносу.
Щоб наші судження не були голослівними, наведемо цитати з поважних книг, у тому числі зі шкільного підручника: «Язичество культивувало й інші старі звичаї: на Івана Купала в кожному населеному пункті топили в річці чи озері найвродливішу дівчину, для загробного життя померлого глави сім’ї вбивали його дружин та наложниць» [5, 44]. «Дажбог був суворим, і, щоб умилостивити його, слов’яни приносили жертви, в тому числі й людські» [6, 4]. «Значення прийняття християнства [йдеться про Київську Русь] важко переоцінити. Нова релігія утвердила високі морально-етичні цінності, … поклала край практиці людських жертвоприношень, допомагала усталенню парної сім’ї» [3, 47–48].
Невже й справді у давнину українці топили на Купала дівчат? Якби такі звичаї існували, про них неодмінно були б якісь свідчення в українських легендах, віруваннях, фольклорі. А де ви бачили в українській культурі наложниць та «дружин» у множині? Чи, може, до десятого століття наші предки сім’ями не жили? Тож звідки беруться подібні висловлювання на сторінках науково-популярних та навчальних видань?
Здебільшого з давньої перекладної християнської літератури ХІ–ХІІ ст. Аналіз подібних цитат з перекладної літератури зробив свого часу академік Б.Рибаков. У праці «Язычество древних славян» він пояснював: «Рyсский книжник XII в. (так можно пpедположительно датиpовать пpотооpигинал «Слова об идолах») взял за основy гpеческое поyчение Гpигоpия Богослова на богоявление (пpаздник кpещения 6 янваpя), напpавленное пpотив кpовавых жеpтв и вакханалий античного язычества, но взял только часть дpевнего поyчения и щедpо насытил кpатко пеpесказанный гpеческий текст вставками о славянском язычестве, т. е. дал «Слово» Гpигоpия «в толцех», с толкованиями применительно к славянскому миру» [7, 11]. Отже, автори, які посилаються на такі джерела, приписують нашим предкам традиції грецької, а не руської релігії. У деяких випадках подібні цитати до сучасних книг потрапляють зі свідчень про княжий двір. Зважаючи на норманське походження руських князів і сильний вплив норманської ...
Звернутися до повного тексту статті | Звернутися до версії для друку
Скачати файл в форматі PDF