головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2012   Число: #2(43)
пошук по сайту
«Язичництво» чи «архаїчне православ’я»?
Автор: Творун Світлана
кандидат історичних наук, доцент, завідувач кафедри загальнонаукових гуманітарних дисциплін Вінницького інституту економіки
Тернопільського національного економічного університету
«Язичництво» чи «архаїчне православ’я»?

Одним зі слабких місць сучасної історичної науки є висвітлення давньої дохристиянської релігії наших предків. Прикрий факт, але пересічні українці зі своїми давніми божествами та міфологією ознайомлені гірше, ніж з віруваннями та божествами стародавніх греків, римлян чи єгиптян. Незважаючи на досить розпливчаті й непевні знання, у більшості з них сформовано негативне ставлення до давніх вірувань українців і побутує переконання, що вони знаходилися на дуже низькому рівні, включали дикунські обряди і людські жертвоприношення.
Такі судження не підтверджуються достовірними історичними даними, але, на жаль, потрапляють до навчальних та науково-популярних видань і шкодять  формуванню національної самосвідомості  нашого народу. Примусивши соромитись своїх традицій, батьківської віри, звичаїв, ми губимо у підростаючого покоління національну гордість, самодостатність, вкорінюємо відчуття меншовартості.
Дослідженнями дохристиянських вірувань давніх українців, а також слов’янських та протослов’янських племен займалося багато вітчизняних і зарубіжних археологів, істориків, етнологів, фольклористів – наших сучасників і авторів минулих століть. Можна виділити праці І.Огієнка (Митрополит Іларіон), Б.Рибакова, М.Костомарова, В.Гнатюка, І.Нечуя-Левицького,  В.Войтовича, В.Даля, Е.Аничкова, А.Афанасьєва,  С.Токарева, Л.Нидерле, М.Гимбутас та ін.
Проте вчені і досі не дійшли єдиного висновку щодо власної назви релігії наших предків, цілісної картини пантеону головних божеств, різняться погляди щодо їх функцій, назв  та ієрархії.
Метою даної статті є висвітлення окремих фактів, що стосуються  дохристиянських вірувань наших предків; аналіз підходів до з’ясування поняття головного божества та назви давньої релігії українського народу; обговорення суперечливих висновків окремих навчальних видань  щодо людських жертвоприношень та дикунських обрядів;  залучення до обговорення проблеми широкого загалу науковців з метою повернення історичної правди про автентичну релігію українського етносу. 
Щоб наші судження не були голослівними, наведемо цитати з поважних книг, у тому числі зі шкільного підручника: «Язичество культивувало й інші старі звичаї: на Івана Купала в кожному населеному пункті топили в річці чи озері найвродливішу дівчину, для загробного життя померлого глави сім’ї вбивали його дружин та наложниць» [5, 44]. «Дажбог був суворим, і, щоб умилостивити його, слов’яни приносили жертви, в тому числі й людські» [6, 4]. «Значення прийняття християнства [йдеться про Київську Русь] важко переоцінити. Нова релігія утвердила високі морально-етичні цінності, … поклала край практиці людських жертвоприношень, допомагала усталенню парної сім’ї» [3, 47–48].
Невже й справді у давнину українці топили на Купала дівчат? Якби такі звичаї існували,  про них неодмінно були б якісь свідчення в українських легендах, віруваннях, фольклорі. А де ви бачили в українській культурі наложниць та «дружин» у множині? Чи, може, до десятого століття наші предки сім’ями не жили? Тож звідки беруться подібні висловлювання на сторінках науково-популярних та навчальних видань?
Здебільшого з давньої перекладної християнської літератури ХІ–ХІІ ст. Аналіз подібних цитат з перекладної літератури зробив свого часу академік Б.Рибаков. У  праці «Язычество древних славян» він пояснював: «Рyсский книжник XII в. (так можно  пpедположительно датиpовать пpотооpигинал «Слова об идолах») взял за основy гpеческое поyчение Гpигоpия Богослова на богоявление (пpаздник кpещения 6  янваpя),  напpавленное пpотив кpовавых жеpтв и вакханалий античного язычества,  но взял только часть  дpевнего поyчения  и  щедpо  насытил  кpатко пеpесказанный гpеческий текст вставками о славянском язычестве,  т.  е. дал «Слово» Гpигоpия «в толцех», с толкованиями применительно  к  славянскому миру» [7, 11]. Отже, автори, які посилаються на такі  джерела, приписують нашим предкам традиції грецької, а не руської релігії. У деяких випадках подібні цитати до сучасних книг потрапляють зі свідчень про княжий двір. Зважаючи на  норманське походження руських князів і сильний  вплив норманської ...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet