головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2012   Число: #2(43)
пошук по сайту
Медіа-культура як феномен українського суспільства в умовах глобалізації
Автор: Коткова Марія
молодший науковий співробітник відділу геополітики та глобалістики ННДІУВІ
Медіа-культура як феномен українського суспільства в умовах глобалізації

Сучасна ситуація в світі характеризується становленням інформаційного суспільства в різних країнах. Не становить винятку і Україна. Саме інформатизований світ став основою для еволюційного переходу до наступної стадії розвитку людства через технологію створення, обробки і передачі інформації. Інформаційна взаємодія сприяє процесу глобалізації, інтеграції людей у нове інформаційно-технологічне середовище, забезпечує прогрес демократії, дотримання прав особистості.
Україна як органічна складова процесу розвитку людства перебуває під впливом змін у сучасному світі. Відбувається процес творення єдиного інформаційного простору України, який називають медіа-простором. Розширюються системи масових комунікацій, стався «інформаційний вибух», основними ознаками якого є безмежність, інтерактивність, мобільність, зворотність, повсюдність, хаотичність.
    Світові процеси глобалізації, інтеграції, створення єдиного інформаційного простору спонукають українське суспільство реагувати на зовнішні і внутрішні фактори, змінювати свій стан, якість, тип. В інформаційному суспільстві виник і набуває поширення новий тип культури – медіа-культура. Тому її дослідження як  феномену українського суспільства є актуальним.
Мета статті – розглянути медіа-культуру як феномен українського суспільства в умовах глобалізації.
Медіа-культура як складова загального інформаційного простору є важливим суспільним явищем і домінуючим вагомим фактором впливу на формування культурних стереотипів, ідеалів, на вибір певної моделі соціокультурної реальності українського суспільства; інтегративним компонентом гуманітарного та технічного напрямку всіх сфер буття людської життєдіяльності.
Термін «медіа» (від лат. «media» – засіб, посередник) було введено для позначення будь-якого прояву феномену «масової» культури. У вітчизняній культурології і соціології більш поширеним є поняття  «засоби масової інформації». Внаслідок значущості в житті суспільства та своєї багатоаспектності медіа-культура почала займати пріоритетні позиції в наукових дослідженнях різних галузей. Термін «медіа-культура» науковці трактують з погляду акцентів, які вони виділяють у ній. В українській науці він уже зайняв своє місце в понятійно-термінологічному ряду «Енциклопедії освіти».
В Україні над цією проблемою працюють Л.Бойченко, Н.Габор, Ю.Казаков, Л.Масол, І.Міщишин, Л.Найдьонова, Г.Онкович, Б.Потятиник, Н.Троханяк та інші. Аналіз наукових джерел свідчить про неоднозначність бачення вченими феномену медіа-культури.    
Л.Масол розглядає медіа-культуру як сукупність інформаційно-комунікативних засобів, матеріальних та інтелектуальних цінностей, що вироблені людством у процесі культурно-історичного розвитку [1, 349].
За визначенням Г.Онкович, медіа-культура – це здатність соціуму ефективно використовувати медіа-ресурси й застосовувати передові інформаційні технології [2, 1]. 
Л.Найдьонова бачить медіа-культуру як інноваційно-абсорбційний процес перетворення знань на всіх рівнях – від окремої особистості до суспільства в цілому, який включає як складові виклик, актуалізацію, генерацію, експлуатацію [3, 163]. 
Н.Коновалова зазначає, що медіа-культура – діалоговий спосіб взаємодії з інформаційним суспільством, який включає ціннісний, технологічний та особистісно-творчий компоненти, призводить до розвитку суб’єктів взаємодії [4, 27].   
Н.Кирилова дає таке тлумачення: «Медіа-культура – це сукупність інформаційно-комунікаційних засобів, вироблених людством у ході культурно-історичного розвитку, що сприяють формуванню суспільної свідомості і соціалізації особистості». Вона підкреслює, що всі види медіа (аудіо, друковані, візуальні, аудіовізуальні) включають у себе культуру передачі інформації і культуру їх сприйняття; медіа-культура може виступати і системою рівнів розвитку особистості, здатною «читати», аналізувати, оцінювати медіа-текст, займатися медіа-творчістю, засвоювати нові знання за допомогою медіа. Специфіка медіа-культури, на її думку, визначається її семіотичною природою і технічними можливостями засобів її реалізації [5, 8].
Як бачимо, більшість учених сходяться на думці, що...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet