головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2012   Число: #2(43)
пошук по сайту
Житло та міський спосіб життя городян України в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.
Автор: Борисенко Мирослав
доктор історичних наук, професор кафедри етнології та краєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Житло та міський спосіб життя городян України в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.

У сучасних українознавчих студіях вивчення українського міста є однією із найбільш актуальних проблем, оскільки в ХХ ст. чітко визначилася демографічна  перспектива українського суспільства, яке віддаляється від сільської патріархальної дійсності. Останні наукові дослідження довели, що українське населення поступово збільшується в міському середовищі і становить більшість в багатьох урбанізованих регіонах України [1, 295]. Зростання українців серед міського населення протягом останніх 20 років має постійну позитивну динаміку. Українські науковці зазначають, що внаслідок штучно створеної високої концентрації представників інших етносів в містах України вітчизняна етнографія вперто ігнорувала міську проблематику, зосереджуючись переважно на вивченні традиційної культури в історичному розвитку [2, 9]. Отже, неможливо залишити без наукової уваги культуру та побут міського населення України.
Вивчення  міської культури українськими етнографами 2-ої половини ХХ ст. постійно гальмувалося як об’єктивними, так і суб’єктивними причинами [3]. Однак завдяки проведеним польовим дослідженням – анкетуванню, натурним обстеженням – вдалося зафіксувати цілий ряд важливих соціально-економічних факторів, що визначали міський спосіб життя городян України в 2-ій половині ХХ ст. Ці матеріали оприлюднені в монографіях М.Приходька [4], А.Орлова [5], А. Пономарьова [6]. Незважаючи на ідеологічні установки, ці праці мають важливе наукове значення і нині.
Сучасні дослідження орієнтовані, насамперед, на вирішення актуальних питань міського середовища – екологічних, соціальних, економічних. Наприклад, у монографії В. Кравченко та К. Паливоди [7] вивчаються причини загострення житлової кризи в сучасній Україні та розкриваються перспективи її вирішення. Історико-демографічний аспект цієї проблеми досліджено в дисертаціях Я.Гирича, О.Субботіної, С. Іванова, які висвітлюють урбанізаційні процеси в Україні в 2-ій половині ХХ ст. [8].
Взагалі сам термін «спосіб життя» поступово витісняв із наукового використання більш амбівалентний «побут» ще з 1960-х років. Свого часу в радянській етнологічній науці з цього приводу точилася дискусія. У сучасній науці вживаним є визначення способу життя, що його сформулював Н.Бромлей, який вважав, що спосіб життя – сукупність форм та умов життєдіяльності, де під умовами розуміється передусім рівень життя [9, 111].
Особливості міського способу життя чітко пов’язані із середовищем, в якому мешкає сучасний городянин. Житловий простір є основою для формування господарської діяльності, сімейних стосунків, розвитку культури. Водночас у сучасному місті відбувається поступове відокремлення людини від свого житла, десакралізація житлового простору, змінюються форми господарювання, рекреації, дозвілля.
У ХХ ст. житло городян зазнало значних змін. З’явилися нові форми розподілу та експлуатації житлової площі, що вплинуло також і на появу нових архітектурно-планувальних принципів. Дедалі більшого значення у системі задоволення житлової потреби в містах набуває багатоквартирне будівництво. Великі багатоквартирні будинки в довоєнний період будували переважно у центрі великих міст. В роки війни міста України зазнали масштабних руйнувань. Бойові дії часто зосереджувалися у центральних районах, де був високий відсоток багатоповерхової забудови. Були повністю знищені експериментальні квартали, збудовані на Запоріжжі у 1930-х роках, містечко Тракторград у Харкові, Хрещатик у Києві. Наприклад, тільки в перші тижні окупації, внаслідок підпалу центру Києва радянськими диверсантами, згоріло 600 будинків, знищено 338 тис. метрів квадратних житла та 756 тис. метрів нежитлових приміщень, зруйновано комунікації – водогін, каналізацію, електричну та телефонну мережі [10, 111]. Відновлення житлового фонду в перші повоєнні роки відбувалося шляхом ремонту та відбудови частково зруйнованих будинків та менше шляхом нового будівництва [11, 209].
В умовах нестачі коштів влада вимушено відмовилась від надмірностей та розкоші в житловому будівництві. Зокрема, в Україні в житлових будинках повоєнного десятиліття практикувалися переважно стандартні проекти, в яких запроектовані мінімальні розміри житлових приміщ...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet