головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2012   Число: #2(43)
пошук по сайту
Проблема ідентичності та самозбереження української нації
Автор: Санченко Анна
молодший науковий співробітник відділу історико-правових та теоретико-методологічних проблем українознавства ННДІУВІ
Проблема ідентичності та самозбереження української нації

У контексті процесів, що відбуваються в сучасній Україні, проблема ідентичності набуває особливої актуальноcті. Становлення української державності передбачає акцентування уваги на даному феномені. Йдеться не тільки про ідентичність індивіда як особистості, а й про ідентичність українців як нації у цілому, їх матеріальної і духовної культури. В Україні на сучасному етапі розвитку державотворення знаходиться в процесі формування, оскільки політична та законодавча системи ще вдосконалюються. Приймаються різні закони, проте мало що робиться для їх втілення в життя. Хоч і пройшло вже 20 років з моменту проголошення незалежності, однак багато питань, таких як соборність українських територій, єдність та консолідованість народу, ідентичність, залишаються невирішеними. На шляху творення української незалежної держави особливо багато зустрічається проблем, які чинять перепони для утвердження та розвитку ідентичності в Україні.
Прогресивний розвиток української держави немислимий без усвідомлення важливості суспільної консолідації. Обравши за пріоритет розбудову демократичного правового суспільства, потрібно чітко усвідомлювати консолідуючу функцію держави в цих процесах і вирішувати позитивно численні проблеми, що отримані в спадок та виникатимуть у майбутньому. Нині перед державою, перед вищими органами влади стоїть низка невирішених внутрішньополітичних і зовнішньополітичних проблем у сфері консолідації суспільства. Саме держава та структури, які її репрезентують, мають бути взірцем суспільної консолідації. Завдання нинішньої влади полягає в тому, щоб суспільна консолідація була щоденним наполегливим курсом, який поступово втілюватиметься [4, 439].
Категорія ідентичності має багатоаспектний характер. Її зміст включає в себе різні сторони соціального буття, багатогранність людського досвіду і практичної діяльності людей. Природно, що зі зміною історичних, соціальних, політичних умов змінюється і сутність даного поняття. Зараз триває процес пошуку «української ідентичності». Україна упродовж свого існування постійно знаходилася під впливом інших держав, що позначилося і на культурі, і на ментальності українського народу. Внаслідок суспільно-політичних процесів, експансіоністських дій сусідів у різні часи українська мова, культура й віра зазнали утиску, що вплинуло на подальший історичний розвиток. Українцям продовжують нав’язувати певну стандартизацію життя, тому і піднімається на розгляд проблема ідентичності.
Українці досі не можуть визначитися: бачать вони себе в європейській історичній культурі чи радянсько-російській. Абсолютні протиріччя викликають питання мови, історії, релігії. Причини потрібно шукати в історичному розколі української нації. Український Схід тривалий час перебував під впливом Росії (як культурний, так і політичний аспекти), у той час як на Захід України вплив має Європа. У цьому разі об’єднувальною ланкою повинна стати спільна історія, без якої не можна створити українську автентичність. На жаль, українська історія стала засобом маніпуляції політиків, які використовують її у своїх інтересах для різних політичних цілей.
Ідентифікувати щось чи когось – означає визначити. Ідентифікація (від лат. Identifico – ототожнювати) – ототожнення, прирівнювання, уподібнення, розпізнавання. Ідентифікація – пізнавальний засіб для встановлення тотожності, подібності речей, процесів, явищ, осіб; означає розумові операції із зовнішніми щодо суб’єкта, який пізнає, об’єктами. Ідентифікацією називають також і процеси, пов’язані зі сферою самосвідомості, самопізнання особи: ототожнення себе з іншими, уява іншої людини як продовження самого себе, перенесення себе на місце іншого. У цьому розумінні дана проблема займає важливе місце в системі психології З.Фрейда. Зокрема, поняття ідентифікації несе велике смислове навантаження у його теорії становлення особистості, її характеру. Особливу роль це психологічне явище відіграє на етапі раннього дитинства, у період виникнення Я-ідеалу, Едипового комплексу, а потім його руйнування. Послідовники З. Фрейда розвинули і деталізували теорію ідентифікації особи. В епігенетичній концепції розвитку особи Е. Еріксона розроблена проблема динамічного аспекту ідентифікації. У ній розглядаєт...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet