головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2012   Число: #2(43)
пошук по сайту
Взаємодія дискурсів національної ідентичності та національної освіти в сучасному українознавстві (на матеріалі науково-дослідних робіт учасників VІ Міжнародного конкурсу з українознавства для учнів 8–11 класів)
Автор: Газізова Олена
аспірантка ННДІУ
Взаємодія дискурсів національної ідентичності та національної освіти в сучасному українознавстві (на матеріалі науково-дослідних робіт учасників VІ Міжнародного конкурсу з українознавства для учнів 8–11 класів)

В Україні після здобуття державної незалежності відбуваються зміни у системі ідентичностей суспільства, у якій національна ідентичність разом з етнічною належать до найбільш стійких типів ідентичностей. Ці типи ідентичностей, як правило, супроводжують людину протягом усього життя, дають можливість віднаходити своє місце в суспільстві.
Національна ідентичність – складне, органічне й історично зумовлене та сформоване явище, яке слід розглядати в єдності внутрішніх і зовнішніх зв’язків, спираючись на його витоки, традиції та особливості втілення. Базисною основою цієї єдності є ідея державотворення, яка передбачає реалізацію та взаємодію принципів: національної ідентифікації, історичності, етнічності та духовності.
На думку учасників парламентських слухань «Національна ідентичність в Україні в умовах глобалізаційних викликів: проблеми та шляхи збереження», з метою вироблення стратегії, спрямованої на збереження національної ідентичності, українській державі необхідно зосередити увагу на створенні єдиного культурного простору як одного з найважливіших консолідуючих чинників у справі формування національної ідеї та розбудови української державності. Наголошувалося також на збереженні й подальшому розвитку культурної інфраструктури суспільства, його творчого потенціалу, забезпеченні активного функціонування української мови в усіх сферах життя суспільства, поверненні Україні її національного інформаційного суверенітету, формуванні системи розповсюдження і пропаганди наукових історичних знань як основи відродження та збереження історичної пам’яті [12].
Вирішальна роль у формуванні національної ідентичності належить українознавству як системі наукових інтегративних синтетичних знань про Україну та її народ у їх часопросторовій єдності [10, 50]. Л.Токар зазначає, що роль українознавства якраз і виявляється в тому, що саме воно творить у свідомості народу своєрідну матрицю співвідношення деталей і цілого. Універсальність законів природи проявляється, перш за все, в єдності всіх її складових і в таких явищах, як Україна й українство зокрема, дає можливість на основі українознавства пізнавати їх найбільш цілісно за допомогою інтеграції знань природничих і гуманітарних наук [10, 53].
Мета статті – дослідити роль українознавства у формуванні національної ідентичності сучасної молоді в умовах незалежності України.
Актуальність теми викликана тим, що нинішній етап утвердження української ідентичності, тенденції розвитку самого українознавства потребують відповідей на виклики сучасності, більш критичного аналізу набутого досвіду, врахування уроків минулого і пошуку нових наукових та практичних рішень для осягнення сьогодення та майбутнього.
Проблемам національної ідентичності присвячені праці зарубіжних дослідників: Б.Андерсена, Е.Гелнера, У.Кімлики, Е.Сміта, Е.Саїда та ін. При цьому питанню національної освіти як способу формування національної ідентичності часто приділяють менше уваги, ніж дослідженню вже сформованих національних ідентичностей.
Українські дослідники Л.Нагорна [5], В.Піскун [6] та інші, які вивчають цю проблему в історичному контексті, називають етнічну ідентичність основою ідентичності національної. В.Головко вважає, що національна ідентичність є поєднанням етнічної і політичної ідентичностей [1].
Теорію та методологію сучасного українознавства розробляють П.Кононенко, Т.Кононенко, Я.Калакура, В.Крисаченко, Л.Токар, Т.Усатенко, В.Піскун, М.Недюха, М.Обушний, Т.Воропаєва та ін.
На сучасному етапі становлення національної освіти та її ролі у формуванні національної ідентичності найважливішими є проблеми визначення української національної ідеї, шляхів модернізації національних освітніх практик, їх інтеграції за умови збереження кращих досягнень до світового освітнього простору, розробка нормативно-правової бази національного виховання.
Провідні принципи реформи національної освіти визначені в Державній національній програмі «Освіта» (Україна XXI століття), серед яких демократизація, гуманізація та гуманітаризація освіти, національна спрямованість...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet