головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2012   Число: #2(43)
пошук по сайту
Незгасна свіча Валер’яна Поліщука (Скорочено)
Автор: Кашпрук Марія
учениця 10 класу Боремельського НВК «ЗОШ І – ІІ ступенів-колегіум» Демидівського р-ну Рівненської обл.
Незгасна свіча Валер’яна Поліщука (Скорочено)

Як часто трапляється, що тільки після смерті письменник постає перед наступними поколіннями критиків і читачів на весь зріст своєї творчої індивідуальності, на всю широчінь розмаху своєї обдарованості і неповторності. Так сталося і з Валер’яном Поліщуком.
Повернення його на рідні пороги – об’єктивна закономірність. Так визначено історією. В Україні про В. Поліщука заговорили як про людину могутнього літературного таланту, подвижника на ниві Слова і Духу.
Однак по-справжньому письменник усе ще тільки на порозі до рідного українського дому, бо ім’я і твори його у нас відомі ще далеко не всім. Через багаторічне очорнення більшовицькими ідеологами його літературної спадщини ставлення до неї доволі неоднозначне. Адже від 40-х років це славетне літературне ім’я не тільки було викреслене з людської пам’яті, але й осквернене цілими потоками витонченої ідеологічної брехні («зрадник», «націоналіст», «запроданець»…). Твори митця були, здавалося б, репресовані без усяких надій на перегляд присуду. І тільки народження Української держави, тієї країни, яка за життя була заповітною мрією В. Поліщука, зробило можливим і бажаним повернення чесного імені та високоталановитої творчості нашого земляка на рідну землю.
Цікава і своєрідна доля Валер’яна Поліщука: поет належить до когорти українських письменників доби розстріляного відродження; в двадцятих і навіть у тридцятих роках нашої доби він був одним із найпопулярніших поетів молодої літератури; у два ж наступні десятиріччя про нього майже не згадували. Причини такої долі кореняться, перш за все, в художній практиці самого письменника. Вразливий та чуйний до всього нового, сповнений бажання творити дійсно революційну літературу, він, одначе, не був байдужий і до гучної слави. Крім того, виховувався В. Поліщук як поет у надто складних умовах, а тому в його і поетичному, і прозовому доробку іноді навіть аж до незвичного дивно переплітались речі дійсно художні, сповнені глибиною думки і справжньою поетичністю, і явища, чужі мистецтву. Ці дивовижні крайнощі і були однією з причин, що його популярність різко, але цілком закономірно пригасла. Сьогодні творчість поета почали оцінювати з позицій часу: багато чого відкинули, чимало чого побачили в іншому світлі.
Валер’ян Поліщук – колоритна постать першого етапу розвитку української радянської літератури, втілення ряду важливих досягнень її, з одного боку, і деяких вад, пошуків, непродуктивних витрат – з другого. Він – щирий співець революційних змін, чесний поборник нового, революційного мистецтва, невтомний шукач його нових форм.
Предметом даного дослідження є спроба представити вашій увазі Валер’яна Поліщука справжнього, не домисленого радянськими ідеологами, поета «видатного, оригінального і трохи лірика з мовою добірною і виразною…, поета сонячної міці …», який «всією істотою вріс у нову, сьогоднішню добу…ренесансу, буйних, життєрадісних,    непричесаних слів, могутніх полотен, матеріалістичної свідомості, кохання й образів…, класичного майстра замислу; дослідити умови, середовище, в яких зростав, виховувався поет».
Як слушно зауважує у своїй книзі «Із забуття – в безсмертя» М.Жулинський, «без творчості Валер’яна Поліщука ми не уявляємо історії української літератури, тієї нової літератури, полум’яним творцем і поборником якої він був усе своє життя, на жаль, трагічно обірване на сорок першому році...».

Розділ 1. Життєвий шлях митця
1.1. На землі отчій
Моє дитинство будяковий запах
Приніс мені серед осінніх днів.
Їх цвіт м’який в зелених шорстких лапах
Такий, немов тоді, як я ґедзів ловив
На бурячкових китицях із пуху.
В. Поліщук
Народився майбутній письменник 1 жовтня 1897 р. у маленькому селі Більче Боремельської волості Волинської губернії (нині Демидівського району Рівненської області) у сім’ї  бідного селянина Левка Поліщука. Село, розташоване на річці Стир, було дуже мальовничим. Ця краса не могла лишити байдужим вразливого хлопчика. «Може, з того часу і виросла моя вдача бачити життя не тільки в широких обсягах таких, які я бачив тоді ж у дитинстві, коли вилазив на вершечок клуні, лякаючи чорногуза на його гнізді, а навколо бігли біленькі волинські села, погірки, синіли ліси, звивався ...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet