головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2012   Число: #2(43)
пошук по сайту
Словацький україніст Юрій Бача відзначив 80-річний ювілей
Автор: Пасемко Іван
член Міжнародної науково-координаційної ради з проблем українознавства.
Словацький україніст Юрій Бача відзначив 80-річний ювілей

Говорячи про ювілей визначного представника українців Словаччини Юрія Бачі, варто звернути увагу на надзвичайно складні умови української національної меншини в Словацькій Республіці на сучасному етапі розвитку. Як не раз говорив сам ювіляр: «Історія свідчить, що жоден режим, в якому аж дотепер довелося жити русинам-українцям за Карпатами, не прагнув їхнього розвитку, а лише різними способами, темпами та методами працював на їхню асиміляцію та остаточну ліквідацію». Загальновідомо, що «легко українській людині та розвиткові українського народу майже ніколи не було, нехай вони жили в Україні чи поза її межами. Проте сучасний стан української справи як у себе вдома, так і всюди у світі – надзвичайно складний. Спричиняється до того як характер та діяльність сучасної переважно антиукраїнської влади в Україні, становлення країн проживання до українського населення в їхніх країнах, так і особливості сучасного стану, потенціалу чи можливостей самих українських громад в різних частинах та державах світу».
Відомий публіцист, словацький  україніст, професор літературознавства, письменник, лауреат Міжнародної літературної премії імені Богдана Лепкого Юрій Бача за свою творчість і активну політичну діяльність, зокрема за перевезення до Чехословаччини в 1966 р. і поширення в цій країні праці Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» та за відправлення  її на Захід, був засуджений на чотири роки та на двадцять років вилучений із суспільного життя. 13 травня ц. р. Ю. Бачі виповнилося 80 років. Понад 60 з них він присвятив громадсько-політичній діяльності (перші його критичні публікації з’явилися у пресі, коли йому було 17 років). 
Ю. Бача – автор наукових, науково-популярних, художніх та публіцистичних публікацій, «найстрашніші» з яких свого часу обговорювалися в найвищих партійних органах Праги, Братислави, Кошиць, Києва і Москви та навіть на історичному засіданні московського Політбюро ЦК КПРС та празької Президії ЦК КПЧ в Чіерній на Тисі. Саме репортажем Ю. Бачі «Здрастуй, Україно!» перший секретар ЦК КП України Петро Шелест вимахував на цій «історичній нараді» як зразком «антисоветской писанины»! 
Відомі книжкові публікації ювіляра: «Літературний рух на Закарпатті середини 19 ст.» (Пряшів, 1961), «З історії української літератури Закарпаття та Чехо-Словаччини» (Пряшів, 1998), збірка оповідань «А матері твоїй завиджу» (Пряшів, 1991), роман «Олекса» (Київ, 1993), «Листи самому собі» (Пряшів, 1997), книга статей про Україну «Добрий день, Україно!» (Пряшів, 2002). З публікацій останніх років – великих два томи його «Вибраних творів» прози та поезії (Ужгород: Видавництво «Мистецька лінія», 2006. – 555 с.) і наукових та публіцистичних творів (Ужгород: Видавництво «Мистецька лінія», 2008. – 595 с.). Прикро, що третій том із цієї серії, зокрема біографічно-мемуарних робіт (548 с.), майже два роки лежить у видавництві Ужгорода, бо «немає коштів» на його видання!
Ю. Бача – людина того покоління, що і його колеги у закордонні: проф. Євген Федоренко, проф. Тарас Гунчак (США), проф. Стефан Козак (Польща), українські співвітчизники Іван Дзюба, Михайло Горинь, Роман Іваничук, Дмитро Павличко, Іван Гущак, Іван Білик, Іван Ющук та ряд інших, хто мав стосунок до шістдесятників, хто зазнавав переслідувань ще до смерті жорстокого Торквемади та й згодом, коли настали часи «злиття всіх радянських людей в одну-єдину біомасу», тобто в часи, коли ті складні процеси, що відбувалися в СРСР, червоною мітлою захопили і наших національних побратимів у Польщі, Чехословаччині, Угорщині, Румунії, Болгарії та інших країнах так званого «соціалістичного табору».
Минули нелегкі й довгі роки, коли Юрію Андрійовичу довелося відсидіти в’язничний термін, а потім працювати водієм, комірником, на різних тимчасових роботах, маючи у кишені декрет про звільнення навіть з таких «посад», аж поки – після двадцяти років – не відбулася оксамитова революція. Документом про ті нелегкі роки є хоча б його «Листи самому собі», писані протягом 1973 – 1994 рр. і видані окремою книгою у 1997 р., та  його надміру критичний аналіз політики Комуністичної партії Чехословаччини від 1971 р., який він як його особисте «Моє розуміння справи» надіслав ЦК КПЧ ...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet