Роки | Числа | |||
2013 | 1(46) | 2(47) | 4(48) | |
2012 | 1(42) | 2(43) | 3(44) | 4(45) |
2011 | 1(38) | 2(39) | 3(40) | 4(41) |
2010 | 1(34) | 2(35) | 3(36) | 4(37) |
2009 | 1(30) | 2(31) | 3(32) | 4(33) |
2008 | 1(26) | 2(27) | 3(28) | 4(29) |
2007 | 1(22) | 2(23) | 3(24) | 4(25) |
2006 | 1(18) | 2(19) | 3(20) | 4(21) |
2005 | 1(14) | 2(15) | 3(16) | 4(17) |
2004 | 2(11) | 4(13) | ||
2003 | 1(6) | 3(8) | 4(9) | |
2002 | 2(3) | 3(4) | 4(5) | |
2001 | 1(1) |
Автор: Крисаченко Валентин доктор філософських наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач відділу геополітики та геостратегії НДІУ |
Геокультурна варіативність українського етносу
Як відомо, український етнос являє собою досить однорідну спільноту. Про це свідчать, зокрема, його мовні особливості, антропологічний тип українців, територія розселення, звичаї, у тому числі і побутові, міфологія, способи господарювання тощо. Це дозволило багатьом дослідникам (а нині це є вже аксіоматичним знанням) говорити про існування українського етносу як цілісної, поєднаної багатьма архетиповими, культурними, релігійними та іншими рисами спільноти.
Цьому сприяли ландшафтно-географічні умови постання, розвитку та існування українського етносу, зокрема, лісостепова смуга помірної зони з її крайніми дотиками, з одного боку - в напрямку степу та моря, частково, у Криму з північного боку - лісової смуги і на заході до гірських смуг. Унікальність та єдність українського етносу не змогли порушити навіть численні експансії на територію українців з боку сусідніх держав та імперій, включення тих чи інших українських територій до складу держав-загарбників і, таким чином, тривале відчуття на собі позаукраїнських, іноетнічних, інополітичних впливів. Звичайно, такі впливи накладали свій відбиток, але не змогли з різних частин українського етносу, які знаходилися у різних державах, витворити цілком нові етнокультурні реальності.
Як вже зазначалося, територія етнічних українських земель, з точки зору еколого-географічної, є відносно однорідною, за винятком деяких локальних регіонів. Саме в цих локальних регіонах і відбувалася своєрідна пасіонарність історичного розвитку українських етнічних груп, що протягом багатьох століть не могло не вплинути на розвиток усієї нації. Саме завдяки особливостям природних умов існування певних галузок українського етносу і формувалися субетнічні групи.
Загалом, це стосується не лише українського етносу: це питома закономірність для багатьох інших етнічних спільнот. Понад те, саме у природних ізолятах або напівізолятах формуються мікропопуляції у біосфері в цілому. Оскільки мова йде про обмеження контактів з осердьовою частиною спільноти, взаємини членів цієї мікропопуляції чи субетносу обмежуються власними територіями. Таким чином, протягом багатьох століть (а для тваринного і рослинного світу – тисячоліть і мільйонів років) на цій території у структурі цього угруповання нагромаджуються певні особливості. Такі спільноти мають непересічне значення для створення генетичного розмаїття і стартових можливостей, для подальшого видоутворення. Для людських спільнот, зокрема і для українського етносу, такі регіони і такі етнічні групи є важливими з точки зору збагачення загальної культури, мовної палітри, звичаїв, способів господарювання та інших рис. Причому вони не руйнують націю, а лише збагачують її локальними особливостями. В умовах перебування відповідних українських територій у складі інших держав або у контактних стосунках з іншими етносами, саме через ці субетнічні групи відбувається своєрідне запозичення, а тим самим і збагачення української мови, оскільки український етнос всотує ті чи інші лексеми, ідіоми, інші культурні впливи, вбирає їх від своїх сусідів.
В означеному контексті можна вести розмову про геокультурну варіативність або різноманіття українського етносу. Це фіксуємо, насамперед, на його прикордонних територіях, яким притаманні ті чи інші еколого-географічні особливості, що сприяли своєрідній напівізоляції частини українського етносу. Для українців такими територіями є, перш за все, гірські та напівгірські території Заходу – Карпати, Бескиди, а також Закарпаття, яке знаходиться за названими гірськими масивами. На Півночі особливі гідрогеографічні умови пов'язано зокрема, з великою кількістю острівних територій серед мережі дрібних річок та боліт регіонів Прип'яті, Дніпра та низки інших рік. Формуванню субетнічних культур істотно сприяли також соціокультурні фактори, наприклад військова організація українців у Запорізьку Січ, яка тривалий час формувалася із українців та представників інших етносів, що визнавали українські цінності з різних територій, але виробляла свою лексику, свої звичаї, свої ознаки спільноти, які з часом стали елементом повсякденного життя, побуту, поведінки цієї запорізької громади. У минулі часи, наприклад князівські, формуванню своєрідності етнокультурного розвитку регіону сприяли також політичні особливості, зокрема в...
Звернутися до повного тексту статті | Звернутися до версії для друку
Скачати файл в форматі PDF