головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Привітання
Автор: ННДІУВІ
Національний науково-дослідний інститут українознавства та всесвітньої історії
Привітання

Українська нива життя.  Шкрібляк Петро Васильович

Народився син Петро в родині Шкрібляків 2 січня 1933 р. у с. Верхній Ясенів Верховинського району Івано-Франківської області. Його родина з діда-прадіда займалась полонинським господарством, а сам він став славним орачем і сіячем на ниві освіти, науки, культури.
Прадід Петра Васильовича Шкрібляк Михайло, одружившись 1849 р., перейшов з Яворова Косівського району в с. В.Ясенів. Якщо в Яворові родина Шкрібляків займалась і продовжує займатись в основному різьбярством, то тут, ближче до Чорногори, її представник обзавівся господаркою, до якої входило також три полонини.
Навики і уміння до полонинського господарства передались його синам і внукам. Проте «золотий вересень» 1939 р., а також воєнні і післявоєнні лихоліття знищили традиційний уклад господарювання, відірвавши тодішні й наступні покоління від цього типу ведення господарства. Одні з них владою «трудящих» відправлені були на довгі роки в Східний та Північний регіони «радянської батьківщини», інші, хоч і залишились на своїй рідній Гуцульщині, одначе зазнали тут чимало утисків, обмежень, злиднів та інших бід під «зорею радянської влади», яка одним дарувала напівдармову працю в «колективному господарстві», забравши в них землю, іншим – «гуштруди на лісорозробках», оплата за які була украй мізерною.
Усе це обмежувало доступ до освіти та можливості її одержання. Склалась ситуація, коли родина Михайла Шкрібляка, як і сотні тисяч їй подібних, збільшувалась і розширювалась. Адже ж у нього було три сини і дві дочки, які народили і виховали півтора десятка внуків і близько півсотні правнуків, дитинство, юність і зрілість яких саме співпали з нелегкими часами, оскільки їхня доля розкинута повсюдно на одній шостій планети. З усіх нащадків цієї родини лише одному її представнику, і то за випадкових обставин, вдалося здобути вищу освіту і стати освітянином-науковцем. Це випало на долю одного з правнуків Михайла Шкрібляка, Петра Шкрібляка, нині завідувача відділення «Філія Гуцульщина» Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії МОНМС України.
Його шкільний вік співпав з періодом війни та першими післявоєнними роками, коли шкіл не було, а тоді, коли вже стали появлятись, то вони були настільки далеко, що з віддалених гірських присілків їх відвідувати було неможливо. Неможливість відвідувати школи спричинювалась тут не лише через їх віддаленість, частими погодними стихійними лихами в горах, а це доповнювалось постійними злочинними акціями енкаведистських формувань, страшною депортацією осінню 1947 р. і в наступні роки постійними затриманнями та обшуками  дітей, особливо по безлюдних гірських місцях, частими їх арештами, допитами з різними формами знущань і навіть убивствами не лише дорослих, а й підлітків, масовим голодом 1946 – 1947 рр. та іншими бідами. Водночас чималі податки накладались на горян «владою трудящих» за клаптики гірської малородючої землі: як грошима, так і живою худобою та продуктами. Це вимушувало масово постійно використовувати в домашньому господарстві працю дітей і підлітків. Складна ситуація склалась і в родині Шкрібляків, коли правнук Михайла Петро протягом 8-ми років шкільного віку не навчався.
Однак тут склалась випадкова ситуація, яка змінила обставини. Восени 1948 р. до центральної частини с. Рівня, що входить до складу В.Ясенівської сільської ради, переводять початкову школу з Рівні на присілок Лихонький. Це уможливило відвідувати її з інших, більш віддалених у горах, присілків. Цим моментом скористався і Петро Шкрібляк: за 2 роки (протягом 1948 – 1949 і 1949 – 1950 н. р.) він закінчив 4 класи, а за наступні 2 (1950 – 1951 і 1951 – 1952 н. р.) – неповну середню школу у сусідньому селі Красноіллі. Зразу ж став працювати в тій школі діловодом – бухгалтером. Наступного року поступив на заочне навчання в Чернівецьке педагогічне училище. Закінчив його в 1958 р. У 1955 р. перейшов на роботу в Красноіллівську сільську раду на посаду секретаря, а згодом – її голови.
З 1959 по 1964 рр. навчався на історичному факультеті Чернівецького державного університету. Після його закінчення працював директором школи, а з 1973 по 1980 рік завідуючим відділом освіти Верховинського району Івано-Франківської обл. Ще навчаючись в університеті, постійно займався науковою робото...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet