Колонка редактора (2001)Людина та її справа (2001)Парадигми сучасної науки (2007)Історія, теорія, методологія (2001)Мова і майбутнє України (2005)Національна культура (2001)Україна - етнос (2005)Освіта (2001)Україна і світ (2002)Експедиційне українознавство (2009)Рецензії, відгуки (2005)

Автор: Крисаченко Валентин доктор філософських наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач відділу геополітики та геостратегії НДІУ

Витоки відносин України і Кримського ханства сягають ще княжих часів, коли Київська Русь за­знала спустошливих нападів з боку імперії Чин­гісхана. 31 травня 1223 р. відбулася битва ру­сько-половецького війська з монголо-тата­ра­ми на р. Калці, після чого частина війська Джу­чі-хана рушила в Крим під Судак на зимівл­ю.
Наприкінці 1228 р., після смерті Джучі-хана (1227 р.), новий хан Угедей оголошує похід на захід, і в 1229 р. Судак знову був зруйнований. Згодом тиск загарбників на українські землі почав невпинно зростати.
Так, у 1237 – 1238 рр. монголо-татарами бу­ла завойована Північно-Східна Русь, у 1239 р. на­паду піддалися Переяславщина і Чернігівщи­на, 6 грудня 1240 р. війська Бату-хана взяли Київ, у 1241 р. вони вриваються в Галичину та При­чорномор’я. Завоювання нових земель ста­ло підставою для створення у 1242 р. нової сто­лиці Золотої Орди міста Сарай-Бату на Волзі; Таврида входить до її складу у вигляді окремого улусу зі столицею в місті Кирим, що розташовувався в долині річки Чурук-Су (правитель улусу – хан Мавал, брат Бату-хана).
У 1257 р. золотоординці під проводом хана Куремси грабують Волинь, а в 1259 р. на чолі з ханом Бурундаєм – Галицько-Волинське князівство; наприкінці ХІІІ ст. війська темника Ногая рушають на Дністро-Дунайське межиріччя. Тим часом у самому Криму (починаючи із середини ХІІІ ст.) оселяються турки-сельджуки та створюються перші генуезькі міста-факторії.
У 1362 р. литовсько-руські війська у битві під Синіми Водами на Поділлі розтрощили золотоординців; Київщина, Переяславщина, Волинь та Поділля стають автономними частинами Литовської Русі, а українська земля – практично повністю вільною від монголо-татар. Згодом були взаємні сутички та протистояння: у 1397 – 1398 рр. князь Вітовт намагається витіснити ногайців і татар з Північного Причорномор’я, але і сам 12 серпня 1399 р. зазнає поразки від золотоординців на р. Ворскла.
Власне кажучи, кінець ХІV ст. – початок ХV ст. при­кметні посиленням активності Золотої Ор­ди: 8 вересня 1380 р. відбувається Куликовська битва – Дмитрій Донськой перемагає хана Мамая, який у тому ж році помирає в Кафі (Судаку), а хан Тохтамиш укладає угоду з генуезцями про взаємні територіальні володіння в Криму. Проте вже в 1382 р. він захоплює і грабує Моск­ву, а потім хан Едигей знову нападає на Москву (1408 р.) та на Київ (1416р.).
У 1433 р. Кримський улус проголошує свою незалежність – утворюється Кримське ханство на чолі з ханом Девлєт-Бірди (Хаджи-Девлет-Гіреєм), у 1447 р. відбувається перший напад кримського війська на українські землі. Зреш­тою, самі кримські татари відчули тиск на себе з боку сильнішого сусіда: в 1475 р. турки під проводом Гедик Ахмед-паші вриваються в Крим, руйнують Кафу, і Кримське ханство стає васалом Оттоманської Порти (аж до 1774 р.).
Саме з цього часу Кримське ханство перебувало у стані, який був значною мірою аналогічний стану України: вони, з одного боку, намагалися вести самостійну внутрішню та зовнішню політику, а з іншого – завжди мусили рахуватися з волею свого сюзерена: Кримське ханство – з Оттоманською Портою, Україна – з Річчю Пос­политою, а згодом з Московським царством. У повсякденній «міждержавній» практиці Україна і Крим «взаємодіяли» переважно у збройних сутичках, боротьбі за ресурси, людей тощо.
Далі розпочинаються постійні незгоди та про­тистояння: 1482 р. – напад на Київ війська кри­мського хана Менглі-Гірея, який він повто­рю­вав неодноразово у 1488, 1500, 1502 і т.д. роках. Зрештою, йшло змагання за зверхність у Золотій Орді між трьома основними претендентами: Казанню, Кримом і Москвою. Прик­метно, що у 1521 р. кримський хан Сафат-Гірей прийшов до влади у Казанському ханстві, а його наступник Мухамед-Гірей І одразу рушив на Москву. І як наслідок – у 1524 р. Казанське ханство визнає себе «юртом», тобто улусом, су­л­тана Сулеймана Пишного, ідучи шляхом Крим­ського ханства.
Такою була безжалісна боротьба за верховенство у Золотій Орді; зрештою перемогу в ній здобув найсильніший улус – Московське царство.
У 1502 р. хан Менглі-Гірей І завдає нищівного удару по Сарай-Бату, здійснює похід на Галичину і укладає як зверхник Золотої Орди союз із Литовською Руссю (1507 р.). Але вже в 1512 р. під Вишневцем українське військо князя К. Острозького вступає в битву з татарами Менглі-Гірея І. У 1521 р. хан Мухамед-Гірей І наступає на Москву, а на Казанське ханство наставляє кримсько...

Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку