Колонка редактора (2001)Людина та її справа (2001)Парадигми сучасної науки (2007)Історія, теорія, методологія (2001)Мова і майбутнє України (2005)Національна культура (2001)Україна - етнос (2005)Освіта (2001)Україна і світ (2002)Експедиційне українознавство (2009)Рецензії, відгуки (2005)

Автор: Ярошинський Олег Кандидат історичних наук, вчений секретар НДІУ

Важливим джерелом про міжнародну конференцію «Роль вищих навчальних закладів (інс­титуцій) у розвитку українознавства» (15–17 жовтня 1992 р.) є опублікований у 1993 р. університетським видавничо-поліграфічним цент­ром «Київський університет» збірник мате­ріалів під назвою «Українознавство: стан, проблеми, перспективи розвитку» [22]. Редакцію поданих статей і матеріалів здійснив П. Кононенко. У збірнику вміщено понад 80 текстів виступів учасників конференції. Крім авторів з України, тут також поміщені матеріали доповідачів із Польщі (4), Словаччини (2), Китаю (2), Спо­лучених Штатів Америки (1), Російської Феде­рації (1), Франції (1), Болгарії (1), Угорщини (1), Іспанії (1). Структурно збірник складається з трьох частин: у першій – різнобічно висвітлюється поставлена у заголовок книжки тематика, друга частина об’єднана під назвою «Україно­знавство в системі виховання та освіти», третя має підзаголовок «Українознавство у світі».
Збірник відкривається зверненням-приві­та­н­­ням Президента України Л. Кравчука до уча­с­ників та гостей конференції. Глава держави бачив такими мотиви зібрання «представників україно­знавства з багатьох країн світу»: «Вас зібрало шляхетне бажання допомогти українському на­родові у розбудові демократичної, правової держави, зміцненні її духовних підвалин, ор­ганізації сучасних наукових досліджень з широкого кола актуальних проблем минулого і сьогодення». Л. Кравчук висловив переконання, що розробка учасниками конференції «рекомендацій теоретичного та організаційного характеру по впровадженню українознавства як політики і філософії нашої молодої держави в систему освіти, науки, культури, мистецтва, родинного виховання буде сприяти дальшому поступу у творенні українського суспільства на засадах правди, добра і справедливості» [11].
Наступним у збірнику надруковане коротке, але змістовне вступне слово тодішнього ре­ктора Київського університету імені Тараса Шевченка, академіка АН України В. Скопенка. Доповідач вважав «закономірним», що «перша міжнародна конференція з українознавства» відбувається саме в Київському університеті. Адже ще перший ректор цього університету – М. Ма­к­симович – «в основу і особистої, й університетської діяльності поклав принцип: пізнання та розвиток рідної землі», а найефекти­в­нішим засобом досягнення мети вважав «освіту й науку, українознавство як всебічну систему пізнання й розвитку України, її історії, матеріальної та духовної культури» [22, 8]. В. Ско­пенко навів приклади з історії університету, коли в ньому «концентрувалися сили й ідеї, що єднали Україну з Європою», дбалось про «розквіт України», й коли було «витіснення науки ідеологією і, тим самим, витіснення, а то й переслідування українознавства» [22, 8]. Він висловив упевненість, що на нинішньому етапі державного й духовного відродження «має повернутися до активного творення нової України й наукове українознавство». Шлях відродження України «сконденсований», на думку ректора, «у великій традиції: вивчення й висвітлення генезису українського етносу, щоб усвідомити, як писав Шевченко, хто ми, що ми, чиїх батьків діти? Вивчення й висвітлення природи та історії Батьківщини, її матеріальної й духовної культури, щоб знати й любити рідну Вітчизну, виховувати покоління патріотів-професіоналів, спроможних забезпечити щасливе майбутнє, злагоду і процвітання» [22, 8]. На його переконання, конференція «стане важливим етапом у розвитку науки, спрямованої на розвиток нації, її держави й культури, на благо всіх, хто вважає Україну своєю рідною Вітчизною» [22, 8]. Вступне слово В. Скопенка свідчило про добру його обізнаність із концепцією українознавства, що висувалася П. Кононенком та новоутвореним підрозділом університету – Інститутом українознавства.
Ключовою стала доповідь директора Інсти­ту­ту українознавства Київського університету імені Тараса Шевченка проф. П. Кононенка «Українознавство: стан, проблеми, перспективи розвитку». Надрукований у збірнику матеріалів кон­ференції текст – це дещо доповнений варіант доповіді П. Кононенка, що була опублікована в газеті «Літературна Україна» (22 жовт­ня 1992 р.) відразу ж після її виголошення. У до­­опрацьованому варіанті її автор П. Кононенко повідомляв, що для участі в конференції зголосилося понад 300 фахівців різних професій, країн, регіонів, зареєструвалося понад 500 учасників. Серед них – представники України, Австралії, Білорусії, Грузії, Болгарії, Канади, ...

Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку