Колонка редактора (2001)Людина та її справа (2001)Парадигми сучасної науки (2007)Історія, теорія, методологія (2001)Мова і майбутнє України (2005)Національна культура (2001)Україна - етнос (2005)Освіта (2001)Україна і світ (2002)Експедиційне українознавство (2009)Рецензії, відгуки (2005)

Автор: Карпенко Галина асистент кафедри держави і права Національного транспортного університету

Загальна теорія термінології як особлива дис­ципліна, що узагальнює досвід термінологічної роботи, сприяє створенню та вдосконаленню термінологічних систем окремих дисциплін, виявляючи риси, властиві будь-яким термінам, і обмежуючи їх від рис, властивих термінам індивідуальних предметних полів або термінам групи споріднених дисциплін. Загальна термінологія виникла з досвіду практичної роботи над окремими термінологічними системами, коли відчувалася необхідність узагальнення накопиченого досвіду. Одним із завдань перед новою галуззю знання є визначення її ме­тодологічних принципів; її об’єкта та предме­та; уточнення основних понять; усіх основних фахо­вих розділів, їх змісту, субординації і взаємного зв’язку.
Упорядкована термінологія не тільки є підсумком і віддзеркалює найбільш прогресивну си­стему понять, а й володіє прогностичними вла­стивостями і слугує інструментом для пода­ль­шого розвитку науки, історії людських цивілізацій та пошуків взаєморозуміння між народами, сприяє створенню глобальної терміносистеми.
Значний внесок у розробку фахової термінології мали праці основоположників термінознавства Г.Винокура, Д.Лотте, О.Реформатського та сучасних термінологів Б.Головіна, З.Комарової, В.Лейчик, А.Суперанської та ін. Аналіз англо-ро­сійських запозичень у науковій технічній сфе­рі здійснювали зарубіжні науковці Ю.Буссе, Б.Кар­стен, Р.Галан, Ф.Гоетсем, М.Горлач, С.Майерс-Скоттон, П.Шмітт, Д.Розенфельд.
Дослідженню терміносистем окремих галузей науки присвячено чимало робіт українських та російських учених, зокрема О.Ахманової, Ф.Березина, Р.Будагова, Г.Винокура, В.Гака, А.Герда, Б.Головина, Г.Купцової, Ю.Марчука, А.Смірницького та ін. Дослідження нових терміносистем є перспективними та актуальними з огляду на динамічний розвиток різних сфер діяльності людини, особливо таких новітніх, як логістика. Оскільки формування, опис та аналіз терміносистеми будь-якої галузі діяльності становив один із найважливіших аспектів її розвит­ку, інтерес викликає специфіка застосування у логістиці термінів, що вже використовуються віт­чизняними науковцями у сфері економіки під­приємства, менеджменту, маркетингу, бухгалтерського обліку тощо.
Метою статті є визначення особливостей формування української логістичної термінології з урахуванням досягнень інших наукових те­р­міносистем.
Початок термінологічної діяльності як са­мо­стійного напрямку наукових досліджень ото­тож­нюють з розвитком радянського термінознавства (1931 р.), коли була опублікована перша стаття Д.Лотте з проблем уніфікації та стандартизації технічної термінології. Науковець зай­ма­в­ся питаннями стандартизації термінів, тер­мі­но­тво­рення, створенням понятійно-термі­но­ло­гіч­них систем та перекладом науково-технічних термінів. Він вважається засновником радян­сь­кої термінологічної школи. Наприклад, запозичення розглядаються Д.Лотте як потенційне джерело поповнення споконвічної терміноло­гічної лексики. Автор аналізує напрями, за яки­ми від­бувається процес перерозподілу значень: тер­міну приписується визначеність змісту («телеконтроль»); значення терміна конкретизуєть­ся, звужується («барометр»); значення терміна роз­­ширюється («сліпа шахта»); значення термі­нів піддається метонімічному перенесенню («шліц» у значенні «виступ») [5, 21]. Д.Лотте опи­сує і способи запозичення термінів. Першим способом автор визначає оригінальні за­­позичення. У цьому випадку при перекладі сло­­во переноситься в мову перекладу «в тій фор­мі», в якій воно існує в мові першоджерела. Причому якщо не відбувається ніяких змін, ми маємо справу з буквальними запозиченнями («блю­мінг» з англ. Blooming, «крекінг» з англ. Cra­cking, «реле» з фр. Relais), якщо є які-небудь зміни, то це трансформоване запозичення («проектування» з лат. proectio, «трібка» з нім. Trieb). Цей спосіб, що одержав пізніше назву транслітерації, знаходить у Лотте явну підтримку [5, 21]. Класифікацію термінів за змістом використовують переважно у філософії, де є поділ на терміни спостереження і теоретичні терміни. Класифікація термінів за змістом, за об’єктом назви, розподіл їх за галузями знання або діяльності, або за фаховими сферами. Перелік цих сфер може бути узагальнено так: наука, техніка, виробництво (складові технічного базису сучасного суспільства); економічний базис, надбудова, менеджмент, логістика тощо. Ґрунтуючись на цій соціологічній схемі, можна сформулювати перелік напрямів, щ...

Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку