Колонка редактора (2001)Людина та її справа (2001)Парадигми сучасної науки (2007)Історія, теорія, методологія (2001)Мова і майбутнє України (2005)Національна культура (2001)Україна - етнос (2005)Освіта (2001)Україна і світ (2002)Експедиційне українознавство (2009)Рецензії, відгуки (2005)

Автор: Осадча Наталія науковий співробітник відділу української філології ННДІУВІ

Важливим механізмом, що забезпечує набуття знань впродовж усього життя всіма учасниками суспільно-економічних процесів, є концепція безперервної освіти. Для вдосконалення підготовки фахівців практично в усіх сферах го­сподарювання найефективніше використову­вати системи безперервного навчання і підвищення кваліфікації.
Сучасна українська освіта має бути засобом збереження української традиційної народної культури і національної ідентичності українців. У цьому контексті важливу роль відіграє викладання українознавства на курсах підвищення кваліфікації працівників галузі освіти.
Перший в Україні українознавчий науково-освітній центр був створений у 1988 р. тодішнім деканом філологічного факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка професором П. Кононенком. Центр україно­знавства функціонував при філологічному факультеті, діяльність його була пов’язана безпосередньо із розробленням та дослідженням як питань суспільного характеру, так і вирішенням практичних завдань творення національної нау­ки, освіти, виховання та державотворення.
Українознавство як інтегративна дисципліна органічно поєднує процеси пізнання, виховання й навчання, досвід народної і академічної педагогіки, найновіші досягнення сучасної науки, тому майбутнє – за співпрацею вчених-україно­знавців з педагогами-практиками [26, 5].
На думку сучасних дослідників, найбільш динамічною і варіативною, здатною оперативно задовольнити потребу в удосконаленні професіоналізму педагогічного загалу на основі нового соціального замовлення є система підвищення кваліфікації [11, 142–149].
В указі Президента України «Про Національну доктрину розвитку освіти» (документ 347/2002) від 17.04.2002 р. зазначено, що «рівний доступ до здобуття освіти забезпечується шляхом створення системи підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних та керівних кад­рів для позашкільної освіти і виховання». Зве­ртається увага на «необхідність істотно зміц­нити нав­чально-матеріальну базу, забезпе­чити ефективну підготовку та підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників, запровадити нові економічні та управлінські механізми розвитку освіти» [16].
Підвищення кваліфікації педагогічних працівників протягом усього професійного життя є ключовим елементом розвитку їхнього професіоналізму. З метою стимулювання цілеспрямованого безперервного підвищення рівня професійної компетентності педагогічних працівників наказом № 930 від 06.10.2010 р. затверджено Типове положення про атестацію педагогічних працівників [15].
Професійна підготовка вчителя не закінчується в межах педагогічного навчального закладу. Вона триває протягом усієї професійної діяльності. Відповідно до планів підвищення кваліфікації педагоги проходять спеціальне нав­чання в інститутах післядипломної педагогічної освіти або на спеціальних факультетах педагогічних навчальних закладів.
Пильну увагу українських науковців до пи­та­ння підвищення кваліфікації педагогічних пра­цівників засвідчує значна кількість науко­ви­х статей та дисертацій. Це, зокрема, праці­ С.Івашньової [3], Н.Мукан [8, 29–36], Ю. Пра­­в­дівцевої [12], А.Зубко [2], В.Пуцова [13, 8–10], В. Швидун [27, 12–16], І. Сотніченко  [14] та ін.
Досвід ННДІУВІ щодо підвищення кваліфікації вчителів українознавства узагальнюється в численних публікаціях у журналі «Україно­знавство», «Збірнику наукових праць НДІУ», ме­тодичних посібниках, збірниках матеріалів (ди­в., зокрема, праці П.Кононенка [4, 8–28], Т.Мінченко [5, 164–167], Ю.Фігурного [28, 230 – 231; 29, 74–81; 29, 288–297], А.Пономаренко [11, 142–149; 10, 151–155], Л.Горенко-Баранівської [1, 156–159] та ін.).
Метою даного дослідження є огляд методичних розробок та відтворення хронології участі співробітників відділу мови у проведенні курсів підвищення кваліфікації з українознавства з часу заснування ННДІУВІ і до сьогодення.
Співробітниками Інституту українознавства відповідно до його статусу, науково-навчального підрозділу, починаючи з 1993 р., щорічно велися (на базі ДАККО, міського управління освіти, Міністерства оборони) постійно діючі курси та семінари українознавців, у т. ч. вчителів середніх навчальних закладів та вихователів. Загалом за 1993 р. через систему курсів і семінарів було перепідготовлено близько 800 осіб.
Державницький підхід виявила столична державна адміністрація, її головне управління, ними бу...

Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку