Колонка редактора (2001)Людина та її справа (2001)Парадигми сучасної науки (2007)Історія, теорія, методологія (2001)Мова і майбутнє України (2005)Національна культура (2001)Україна - етнос (2005)Освіта (2001)Україна і світ (2002)Експедиційне українознавство (2009)Рецензії, відгуки (2005)

Автор: Дідик Ольга кандидат політичних наук, старший науковий співробітник сектору геополітичних досліджень ННДІУ

Багато американців, європейців, азіатів не зго­дні з думкою З. Бжезінського щодо світового статусу Америки. Їм не подобається, що «Велика шахівниця» бачиться ним як поле для роз­ігрування Америкою шахової партії, адже фігурами і пішаками є країни і народи з тисячолітньою цивілізацією, культурою, вірою. І вони мо­жуть зовсім не підтримувати сповідуваних З. Бжезінським принципів панування США в усьому світі. А його другий постулат про те, що на Землі закінчується епоха диктатур і великих імперій, а подальшу долю країн визначатимуть народи – більшість людей підтримує. У будь-якому разі, завжди не тільки цікаво, а й корисно (хоча часто неприємно) побачити себе очима стороннього глядача. Тому не слід ігнорувати судження З. Бжезінського, одного з провідних американських політологів, що визначають сьогодні зовнішню політику США, тому що його критичний аналіз труднощів і переваг сучасного стану країн Євразії в цілому й України зокрема може надати безсумнівну допомогу у визначенні майбутнього шляху нашої країни.
Сучасні американські геополітичні концепції вказують на двоїсте геополітичне становище су­часної України. З одного боку, зазначаєтьс­я, що Україна посідає важливе геополітичне ста­новище, є головним аванпостом перед Єв­ра­зі­єю. Разом з тим українське розташування по­тенційно загрозливе з огляду на можливість опинитися між молотом і ковадлом у разі зро­стання тиску в її геополітичному довкіллі. Основний зміст і особливості геостратегії Ук­раїни визначаються як об’єктивною геополі­ти­чною ситуацією, так і прагненням нашої краї­ни до політичної стабільності, зміцненням своєї безпеки, одержанням необхідної допомоги у проведенні політичних і соціально-економічних реформ. За таких умов відбувається затвердження пріоритету європейського гео­політичного вектора. Україна стала повноправним членом Ради Європи, учасницею Ор­ганізації з безпеки і співробітництва в Європі, Центральноєвропейської ініціативи, підписую­ть­ся документи про співробітництво і партнерство з Європейським Союзом, НАТО. Наша держава плідно співпрацює з Міжнародним валютним банком та Світовим банком. З 1 січня 2000 р. Україна вперше як незалежна держава почала виконувати функції непостійного члена Ради Безпеки, що означає підвищення її відповідальності за підтримку міжнародного миру та безпеки. Оскільки в сучасному геополітичному просторі Європи ще не сформована збалансована система безпеки, Україна має проводити обережну, але принципову, всебічно виважену геостратегію, спрямовану на співробітництво з альянсом. При цьому українська національна геостратегія має будуватися таким чином, щоб поступове розширення і поглиблення спів­робітництва з НАТО не спровокувало загос­т­рення політичних відносин з Росією – нашим стратегічним партнером і найближчим сусідом, адже добре відомо, що Україна перебуває між двома різними цивілізаціями – західною і східною, і, природно, належить до них обох. Ще визначний вчений М. Грушевський зазначав, що український народ є передусім народом західної культури, але одним з найбагатших на східні орієнтуючі впливи. Тому при розробленні української геостратегії слід враховувати соціально-політичну та культурну спрямованість суспільства, особливості складу населення, його менталітет і не обмежуватися альтернативою «Схід–Захід». Доцільно сприяти формуванню такого геополітичного простору, щоб забезпечити зняття цієї дилеми, але за умови домінуючої геокультурної орієнтації на Захід, тобто європейський вибір залишається найважливішим пріоритетом, але він не повинен призвести до протистояння як України та Росії, так і Західної та Східної України.
Верховна Рада законодавчо оформила геостратегію України в Основних напрямках зов­нішньої політики Конституції України. В її ос­но­ву покладено базові принципи формування зовнішньополітичного курсу України, а саме: виваженість і передбачуваність зовнішньої політики, розбудова відносин з іншими державами та міжнародними організаціями на засадах рівноправності, взаємоповаги і невтручання у їх внутрішні справи, принцип неподільності міжнародного миру та міжнародної безпеки, принцип «безпеки для себе через безпеку для всіх», відсутність територіальних зазіхань чи претензій до сусідніх держав і невизнання жодних територіальних претензій щодо себе; визнання пріоритету права. Обґрунтованість цих принципів, їх універсальність дають можливість Україні здійснювати багатовекторну геополітичну страте...

Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку