Колонка редактора (2001)Людина та її справа (2001)Парадигми сучасної науки (2007)Історія, теорія, методологія (2001)Мова і майбутнє України (2005)Національна культура (2001)Україна - етнос (2005)Освіта (2001)Україна і світ (2002)Експедиційне українознавство (2009)Рецензії, відгуки (2005)

Автор: Фігурний Юрій кандидат історичних наук, завідуючий відділом української етнології НДІУ МОН України. Автор близько тридцяти публікацій, присвячених козацькій культурі та етнонаціональним державотворчим проблемам, зокрема двох монографій: «Історичні витоки військової культури українського козацтва», Київ, 1997 та «Історичні витоки українського лицарства», Київ, 2004.

13 лютого 2013 р. побачила світ книга-первісток молодого дослідника А. Бондаренка «Культ воїна-звіра в мілітарних традиціях на те­риторії України». Рецензентами монографії виступили відомі вчені-українознавці В. Баран, П. Гай-Нижник, Л. Залізняк, О. Однороженко. Поява цього, без сумніву, важливого наукового видання стала, на нашу думку, помітною подією у цьому вельми цікавому і досить-таки контра­версійному напрямку фахових досліджень. По-перше, це перша монографія з цієї проблематики, у якій досліджується культ воїна-звіра на українських теренах: його побутування в різних етнічних спільнотах, що населяли територію сучасної України; зародження та розвиток уявлень у середовищі праукраїнців; подальший розвиток у період Київської Русі; елементи даного культу у військових традиціях українського козацтва й поступовий занепад та дегероїзація в XIX – на початку ХХ ст. По-друге, вивчення індоєвропейського культу воїна-звіра здійснювалося дослідником на міждисциплінарному рівні (він активно задіяв свідчення історії, археології, етнології, лінгвістики, етнографії, фольклористики тощо). По-третє, для осягнення сутності феномену побутування цього індоєвропейсь­кого мілітарно-сакрального культу автор про-­фе­сійно використав історико-порівняльний ме­тод, аналізуючи побутування даного явища у вій­ськових станах етнічних спільнот, які мешкали на теренах України з подібними мілітарними традиціями інших етносів. По-четверте, дослідження зародження, розвитку, розквіту і занепаду культу воїна-звіра (вовка, ведмедя, хорта, тура тощо) на території України здійснювалося А. Бондаренком системно і комплексно та з ура­хуванням сучасної українознавчої методології.
Книга складається зі вступу, п’яти розділів, ви­сновків, літератури і післямови. У вступі авто­ром обґрунтовано актуальність проблеми, ви­з­начено об’єкт, предмет, завдання, мету, хро­нологічні та географічні межі, методологічні засади дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.
Так, об’єктом дослідження є мілітарні традиції як давніх індоєвропейських етнічних спільнот (кіммерійців, скіфів, сарматів), що населяли те­риторію сучасної України, так і слов’янських на­родів, зокрема українців, предметом – культ воїна-звіра та його подальші трансформації на території сучасної України. Хронологічні межі дослідження окреслюють період з VII ст. до н. е. по XIX – початок XX ст. н. е., а географічні охоп­люють сучасні українські етнічні землі.
У розділі І «Джерела. Історія вивчення питання. Теоретико-методологічні засади дослідження» А. Бондаренко здійснив огляд джерел, проаналізував стан наукової розробки теми та обґрунтував методологічну основу монографії. У підрозділі 1.1. «Джерельна база дослідження» охарактеризовано комплекс історичних, фо­льк­лорних, лінгвістичних й археологічних па­м’я­ток, що стали основою для наукового дискурс­у. У підрозділі 1.2. «Історіографія питанн­я» здійс­не­но аналіз дослідницьких праць за проб­лем­но-хро­нологічним принципом, який дав мож­ливість досліднику умовно виокремити три істо­ріо­графічних періоди у цій проблематиці (се­реди­на ХІХ – 20-ті рр. ХХ ст.; 20-ті рр. – 80-ті рр. ХХ ст.; 1991 р. – поч. ХХІ ст.). У підрозділі 1.3. «Теоретико-методологічні засади дослідження» по­яс­нено основні терміни, які застосовуються ав­тором як основні поняття, та обґрунтовано ви­користання головних принципів і методів нау­кового пізнання, притаманних історичним нау­кам.
Розділ ІІ «Культ воїна-звіра в давній період на території України» розглядає зародження, формування, становлення і розвиток сакрально-мілітарного пошанування вовка, ведмедя, хорта тощо на українських землях від найдавніших часів до VIII ст. н. е. Дослідник вважає, що спочатку воно започаткувалося лише як локальна тотемна військова традиція, виокремившись на загальному цивілізаційному просторі індоєвропейської етнічної спільноти. Потім відбулося значне поширення цього сакрально-мілітарного пошанування культу у військових традиціях в VII ст. до н. е. – II ст. н. е. Саме тоді традиції воїнів-звірів виникають у праслов’ян, на військову справу яких відчутний вплив мали сарматські військові звичаї. Згодом почалося активне формування і розвиток культу воїна-звіра у військовій справі та сакральних традиціях давніх слов’ян у III – VIII ст.
У розділі ІІІ «Культ воїна-звіра в Київській Ру­сі» характеризується процес подальшого роз­витку, піднесення та ...

Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку