головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Вижницькі нариси
Автор: Коротя-Ковальська Валентина
народна артистка України, старший науковий співробітник відділу культурологічних досліджень ННДІУВІ
На Буковині світок найясніший,
І найтепліші сіються дощі.
Слова шепочуть зорі найніжніші
До місяця-опришка уночі.
Трава на Буковині найгустіша,
Ліси найзеленіші і сади.
Присвітанкова тиша найдзвінкіша
В криницях найсолодшої води.
В. Лелек

Буковина – перлина нашого краю, один із найкращих куточків України. У середині червня 2013 р. у Чернівцях відбувся фестиваль під назвою «На гостини до Івана», який щорічно присвячується до дня народження видатного кіноактора, режисера, сценариста Івана Миколайчука. У складі Київської мистецької делегації автор цієї статті побувала у Вижниці, де на зустрічі з глядачами перед показом фільму «Тіні забутих предків» поділилася спогадами про І. Миколайчука, на прохання начальника від­ділу культури районної держадміністрації На­талії Додяк співала українські народні пісні у міському Будинку культури. Професійний музикант, композитор, шанувальниця українського пісенного мистецтва Наталія Додяк разом зі своїм чоловіком Миколою Мирославовичем запросили відвідати Вижниччину.
Та поїздка перетворилася на справжню ук­ра­ї­нознавчу експедицію, пов’язану зі щоденним переміщенням карпатським краєм та зустрічами з його чудовими людьми.
Вижницький район розташований у пів­денно-­західній частині Чернівецької області. По річ­­ці Че­ремош він межує на південному заході з Ко­сі­­в­ським районом Івано-Франківської, на пів­­д­е­н­ному сході – зі Сторожинецьким, на за­хо­­ді – з Путильським районом Чернівецької області, на півдні – з Румунією. На основі археологічних знахідок відомо, що перші стоянки людей з’явилися тут ще в період палеоліту. З того часу кількість поселень поступово збільшувалася. Одна з найбільш ранніх письмових згадок датується 1158 роком про фортецю Городок на Че­ремоші (Вижниця), зруйновану монголо-татарами у середині XIII ст. Згодом зустрічаємо в літописах Вашківці, Карапчів, Замостя, Вилавче (тепер Коритне).
З історичних джерел дізнаємося, що понад 7 століть край входив до складу різних держав: Київ­ської Русі, Галицько-Волинського князівства, Молдавської держави, Польського Королівства, Османської, Російської імперій, Авст­ро-Уго­рщини, Румунії, Радянського Союзу, з 199­1 р. перебуває у складі України. Протягом цього періоду відбувався процес взаємовпливу населення з іншими народами. В історії краю збереглося чимало переказів про скарби Дов­буша на Стебнику, про Судилів, історичні події району, пов’язані з селянським повстанням Мухи та Лук’яна Кобилиці, перебуванням там гетьмана Пилипа Орлика, діяльністю відомого європейського політика Миколи Василька, російського генерала Дмитра Карбишева.
Знайомство з Карпатами розпочалося з с. Ко­ритного, розташованого на правому березі р.Черемош, у розвилці її приток Бережниці та Бережонки. Вікіпедія повідомляє: «…в результаті археологічних досліджень виявлено, що перші поселення на території Коритного мають вік приблизно тисяча років, а отже, існували в складі трипільської культури. Жили перші поселенці в хатах, заглиблених у землю до 1,2 м. Довжина їх була приблизно 17 м, а ширина – 8 м. Хати стояли колами довкола головного майдану. Тут проживав цілий рід. У кожній оселі тоді були зображення жінки. Це свідчить про те, що в той час ще тривав період матріархату. На місці села поселення існували також у період заруби­нецької та черняхівської культур (ІІ ст. до н. е. – VI ст. н. е.). Про це свідчать знахідки в урочищі Луг і на правому березі р. Бережниця» [1].
Тут, на високій горі під самісіньким лісом, завершує вулицю хата Марійки Березовської. Зелене і затишне обійстя з чепурною дерев’яною криничкою, квітниками, біля воріт капличка, до якої кожен бажаючий може зайти, поставити свічечку, помолитися перед образами. Таких чистих, замаяних квітами дворів з капличками немало на Вижниччині, оскільки ментальність гуцулів ніколи не вироджувалася.
Наступного дня після приїзду у с. Коритне викладач музики і дружина завідуючого клубом з м. Вашківці (перша згадка про місто в купчій грамоті датується 1431 р.) п. Орися організувала поїздку на Аннину гору, де розташований Ан­ни­нський жіночий монастир (304 метри над рів­­нем моря). Гору на околиці Вашківців Виж­ницького району священною вважали здавна. Кримські татари та турки робили набіги на буковинські, подільські землі, спустошуючи села, поневолюючи людей, особливо молодь. Це про­довжувалося до XVI ст., що відображено ...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet