головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2006   Число: #2(19)
пошук по сайту
Науковий інструментарій українознавця
Автор: Редакційна колегія часопису "Українознавство"

Науковий інструментарій українознавця

Редакційна колегія часопису «Українознавство» в розділі «Історія, теорія, методологія» започатковує рубрику «Науковий інструментарій українознавця», в якій друкуватимуться теоретико-методологічні розробки окремих аспектів науки, визначення термінів та понять українознавства як науки і навчальної дисципліни.
Основу матеріалів складатимуть авторські тексти статей підготовленого до друку понятійно-термінологічного довідника «Українознавство».
Матеріали подаватимуться за логікою концентрів українознавства.
Відкриваємо рубрику статтями, в яких подаються визначення термінів і понять теорії та методології науки.
Запрошуємо читачів до обговорення матеріалів.

Концепція українознавства.

Концепція (лат. conseption – розуміння, система) – певний підхід, розуміння, трактування явищ, програм, процесів; головна точка зору, провідна ідея пізнання і висвітлення, основний задум, конструктивний принцип певного виду діяльності і творчості, висвітлення їх наслідків.
Концепція українознавства, як і українознавча наука, формувалась упродовж багатьох століть як на терені України, так і в зарубіжних країнах.
Сам термін «українознавство» з’явився в науковій літературі у ХІХ ст. Але сутність завжди передує поняттю та її визначенню. У глибинах віків формується та зазнає різних модифікацій саме розуміння сутності українознавства. Тому в основу дослідження та висвітлення генези українознавства покладено принципи: історизму, системності, цілісності знань, всієї повноти джерельної бази; вітчизняного і зарубіжного досвіду; аналізу – синтезу – передбачення; порівняння; бачення явищ в причинах і наслідках; наукової об’єктивності висновків.
Чи не вперше концептуально українознавчий задум проявляється у «Літописі Аскольда» (про події 860-867 рр. н.е.), автор якого виразив його у бажанні пізнати й розкрити «Повість минулих літ, звідки постала Руська земля, хто в Києві починав першим владувати і як Руська земля ствердила себе» [1; 7]. Але постановці і здійсненню такої мети передували вагомі події праукраїнського та зарубіжного дослідного життя упродовж багатьох століть.
Це відтворено в уснопоетичній народній творчості, в пам’яті  Мезинської культури (Чернігово-Сіверщина, 20 тис. років), Кам’яної Могили (12 тис. років) та Трипільської культури (2,5 тис. років до н.е.), у видатній пам’ятці  цивілізаційно-культурного розвитку «Велесовій книзі». Уже в ній автор ставив за мету показати, як наш пранарод понад 15 віків жив у безкінечних війнах із сусідами та кочовими племенами й напасниками – персами (Дарій), греками, римлянами, хозарами, варягами – за право бути народом, за право мати свою землю і віру, за свободу й визначений рідною природою та численними поколіннями пращурів спосіб життя. Показати, як він переміг, «ставши собою» і зрозумівши: за свою долю потрібно боротися! Потрібно шанувати своїх прапредків, їх традиції, свою мову і віру, своїх «Наву, Яву і Праву», своїх героїв, вождів і богів. Як всякий етнонаціональний міф, «Велесова книга» поєднувала міфологічний і реально-історичний підходи, а в основу всього ставила етнос (рід, плем’я), його життєво будівничу перспективу.
У «Літописі Аскольда» домінантним виступає уже історичний підхід, хоч у світоглядному плані він опирається на принцип міфологізації людей, подій і явищ. Критерієм їх духовної наповненості постає біблійна традиція. Та ядром поняття України-Руси є плем’я, але тепер уже – державне, орієнтоване на проблеми як внутрішні, так і зовнішні (міждержавні), з чітко вираженим пріоритетом етнодержавницького інтересу, утвердженням ідеології провідного етносу (полянського) з його Київським, Чернігівським та Переяславським князівствами, внутрішньою і міжнародною місією.
Вагомий складник знань про «руську землю» з її племенами скіфів, германців, кельтів, сарматів, гунів, венедів, антів, склавинів творять згадки,  повідомлення та описи  істориків, географів, політиків, мандрівників, діячів церкви Греції та Рима, арабських і скандинавських країн. Уже на цьому етапі окреслилась наукова істина: народ, його минуле, сучасне й майбутнє, долю та історичну місію його можна пізнати й  виразити лише на засадах системного, комплексного підходу, використовуючи методи аналізу й синтезу здобутків етнологів, істориків і лінгвістів, соціологів і к...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet