Роки | Числа | |||
2013 | 1(46) | 2(47) | 4(48) | |
2012 | 1(42) | 2(43) | 3(44) | 4(45) |
2011 | 1(38) | 2(39) | 3(40) | 4(41) |
2010 | 1(34) | 2(35) | 3(36) | 4(37) |
2009 | 1(30) | 2(31) | 3(32) | 4(33) |
2008 | 1(26) | 2(27) | 3(28) | 4(29) |
2007 | 1(22) | 2(23) | 3(24) | 4(25) |
2006 | 1(18) | 2(19) | 3(20) | 4(21) |
2005 | 1(14) | 2(15) | 3(16) | 4(17) |
2004 | 2(11) | 4(13) | ||
2003 | 1(6) | 3(8) | 4(9) | |
2002 | 2(3) | 3(4) | 4(5) | |
2001 | 1(1) |
Автор: Бєлікова Ганна завідуюча відділом стародавнього мистецтва Національного художнього музею України |
Український портрет XVII – XVIII століть (за матеріалами виставки у Національному художньому музеї)
Виставка “Український портрет XVI – XVIII століть”, яка проходила у Національному художньому музеї України, була присвячена пам’яті Данила Щербаківського і Федора Ернста, видатних вітчизняних мистецтвознавців, авторів ви ставки «Український портрет XVIII – ХХ століть», що відбулася у музеї в 1925 році. Тоді музей зміг показати близько ста портретів лише з власної колекції. Сьогодні стало можливим включити до складу виставки понад 300 портретів не лише з колекції НХМУ – учасниками виставки є 26 провідних музеїв, бібліотек, історико-культурних заповідників України. Найціннішим у виставці є показ портретів західних і східних областей України як єдиний процес, що мав свої історичні особливості.
У 1992 році авторською групою на чолі із завідувачкою відділом стародавнього мистецтва Ларисою Членовою був підготовлений ґрунтовний каталог цієї масштабної виставки.
Але від того часу з’явилася велика кількість нових публікацій з історії України ХVІ – ХVІІІ ст. і портрета – українського, російського, польсько литовсько-білоруського, що дало змогу осмислити великий обсяг нового матеріалу. Виставка, зберігши попередню концепцію, значно розширилася, а публікації закордонних колег виявили ряд українських портретів у Росії, Польщі, Білорусі. Головною метою виставки є розгляд художнього процесу – розвитку портретного жанру в Україні і ролі українського портрета у малярстві Східної Європи. Після ґрунтовних досліджень Платона Білецького, вивчення цих проблем на нинішньому етапі продовжується у співпраці з українськими мистецтвознавцями – Тетяною Сабодаш, Володимиром Александровичем, Олегом Сидором.
Присвятивши виставку першим дослідникам теми, ми вирішили побудувати її за тим визначенням “українського портрета”, що його зробив Данило Щербаківський: “Під терміном “український портрет” ми розуміємо три групи цього роду художніх творів: 1) портрети, які на території етнографічної України робили її уродженці; 2) портрети, які українські майстри робили по чужих землях; 3) портрети українців, які робили майстри чужинці”.
Ми намагалися показати повноту процесу розвитку портретного жанру в Україні від його становлення в кінці ХVІ ст. до переходу в принципово нову фазу на кінець ХVІІІ ст. Сьогоднішні реалії дали змогу включити до складу виставки портрети не лише з колекції Національного художнього музею України. Учасниками виставки стали 28 музеїв і бібліотек України, а до її каталогу ввійдуть і окремі твори з поза її меж.
Автори не ставили за мету показати окремі види портретного жанру (сарматський портрет, портрет бароковий, портрет козацький тощо). Розкриттю задуму сприяє широкий сюжетно-тематичний діапазон портретів – від парадного реп резентативного до камерного ліричного; від портрета в іконі до світської мініатюри; багатство композиційних прийомів (портрети на повен зріст, поясні, погрудні, парні тощо); функціональне призначення (натрунні, епітафіальні, вотивні, донаторські, ктиторські, панегіричні); соціальне різноманіття (королі, шляхта, міщани, духовенство, селяни); широкий спектр технік (від гравюри на міді, акварелі на слоновій кістці до монументальних полотен); соціальний рівень і підготовка авторів (від народних майстрів до академіків). Складність і багатоплановість явища окреслюється, вочевидь, у поєднанні зі стильовим діапазоном від Ренесансу до класицизму.
Окрім його художнього значення, портрет завжди є показником соціальної ситуації в країні, він відображає і зберігає для майбутнього загальнонаціональний типаж. Виставка подає галерею історичних діячів України в автентичних пам’ятках, які певною мірою розкривають національний менталітет. Зображаючи конкретних осіб, портрет розкриває і конкретно історичну ситуацію в Україні ХVІІ – ХVІІІ ст.
Окреслений період – кінець ХVІ – ХVІІІ ст. – цінний тим, що портретне мистецтво ще не ввійшло в обмежувальні рамки академічної художньої системи і прояви його були національно своєрідними, неповторними. Саме в цьому аспекті український портрет постав як мистецьке явище європейського рівня. І дана виставка покликана продемонструвати це.
Хронологічні рамки виставки – ХVІ – ХVІІІ ст. – охоплюють окремий мистецький період, відмінний від попередніх і наступних епох. Головні відмінності – постання портрета в укр...
Звернутися до повного тексту статті | Звернутися до версії для друку